Помісна церква Радомишля стала гуманітарним осередком для вимушених переселенців. Тут вони отримують духовну підтримку, а також гуманітарну допомогу «Операції Благословення». Трапляються і дива – зокрема, відповіді на молитви.
Коли ми відкриваємо очі та серце для всіх без винятку, хто нас оточує, ми маємо реальну можливість не тільки бути світлом у темряві, але й руками та ногами Ісуса для тих, хто Його найбільше потребує.
Тривога зміщує наші думки від Божої присутності – і, можливо, Його керівництва – до якогось неконтрольованого моменту в майбутньому. І ми пропускаємо те, що Бог говорить до нас прямо зараз.
Нас вводить в оману гордість, коли ми плутаємо істинне світло з тим, що наші хибні очікування змушують нас вважати світлом. Лише Боже сяйво витісняє темряву, що захована всередині нас.
… Правда у том, що у всіх нас це бувало. Наявність віри не означає, що ми не відчуваємо відчаю. Навіть більше – найчеснішою частиною нашої віри може бути висловлення сумнівів та болю.