Партнер CBN Emmanuil: «Я – щаслива людина! І моє щастя у тому, що Господь торкнувся мого серця»
«Тож пам’ятай, що Господь Бог твій — справжній Бог, Бог вірний, що дотримується Угоди Своєї і палкої любові до тисячного коліна тих, хто любить Його й пильнує заповіді Його» (Повторення Закону 7:9, UMT)
Ми завжди з великим задоволенням ділимося історіями партнерів CBN Emmanuil. Найперше тому, що саме завдяки підтримці цих дорогоцінних людей ми маємо можливість робити те, що ми робимо як благодійна організація. За їх підтримки ми можемо надавати гуманітарну допомогу людям, які постраждали від війни, служити дітям та підліткам з кризових родин, допомагати зневіреним людям знайти надію у Христі тощо. А ще – кожна історія нашого партнера надихає! Бо це по-справжньому щасливі люди, які багаті на добро, любов та щирість своїх сердець.
Олена Михайлівна – наша партнерка з 2012 року. Вона мешкає на Закарпатті, і ми дуже раді нагоді почути про чудеса, віру та благословення, які Бог дав їй у її родині та житті. Далі – її пряма мова.
Я маю велику родину – сім дочок та три сини – десять дітей. Зараз усі вони вже мають свої сімʼї, і Господь мене рясно благословив, бо маю ще 25 онуків та 21 правнука. З чоловіком ми прожили у шлюбі 55 років та 10 місяців, і зараз вже два роки, як його нема.
Я прийняла Христа своїм Господом і Спасителем у 1998 році. Сталося це не через людей – Бог Сам торкнувся мене, знайшов через Своє Слово.
До мого увірування я читала Біблію, всі історії мною були прочитані, я розуміла і Новий, і Старий Заповіт, але саме спасіння мені було закрито. Також до того, як я покаялася, я майже вісім років ходила на служби до православного храму, але миру в серці не було, скандали у сімʼї, з чоловіком складнощі…
Одної неділі я прийшла з церкви та читала Євангеліє, і через останні вірші першого розділу з 2 Петра Бог торкнувся мене. Там є таке: «Ви маєте пророче слово, і ви добре робите, що на нього вважаєте як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвиднятися, і світова зірниця засяє у ваших серцях, бо ви знаєте перше про те, що жодне пророцтво в Писанні від власного вияснення не залежить» (2 Петра 19-20).
Я це прочитала і пішла шукати віруючих. У мене сусід був віруючий, і я просила його розказати про церкву, куди він ходить, питала про те, як проходять у них зібрання. Також я просила розказати, як мені покаятися, бо розуміла, що я є грішна, і що Христос Син Божий помер за мої гріхи та дарує спасіння. Мені було далеко їхати у церкву, але я поїхала. І, знаєте, там не було призиву до покаяння, але Господь побудив мене встати посередині зібрання. Проповідь іде, і пастор мене питає: «Що ви хочете?» А я відповідаю: «Хочу покаятися!»
Пастор запросив мене вийти наперед, і ще одна сестричка вийшла разом зі мною. І хоч проповідь була перервана, та за мене всі молилися, співали пісень та вітали. Господь сильно торкнувся мого серця! Це було справді народження згори та велика радість!
Але потім були дуже великі нападки на мене. Чоловік казав: «Або віра, або я!» А у нас тоді старші доньки вийшли заміж, вдома залишалося четверо дітей. Чоловік казав: «Не будеш жити ані у нашому домі, ані у прибудові поруч у дворі». І, знаєте, я була готова забирати дітей і йти до старшої доньки проситися жити будь-де у неї.
Та минуло близько двох днів – зовсім небагато часу, і чоловік мій каже: «Я ніколи не буду ходити туди, куди ти ходиш, але і не буду забороняти, бо я хочу жити. Мені наснився сон, що якщо я буду так с тобою поступати, то я помру».
Чоловік дав мені спокій, я ходила до церкви, і вже пізніше він також прийшов до Бога. Зять моєї першої доньки також покаявся, і Бог почав працювати у нашій сімʼї.
Чому я почала фінансово підтримувати CBN Emmanuil?
Я дуже любила дивитися по телевізору християнські програми на різних телеканалах та християнські канали, слухати християнські передачі.
Мене якось торкнулося, що є речі, які одна людина не може, але може тисяча людей разом з Божою допомогою. І я вже не знаю, з якого року, але я почала жертвувати. Знаєте, я ніколи не пожаліла про це! Хоч з тієї пенсії мізерної це йде, але то з дуже великою радістю роблю!
Зараз я живу у доньки, і я їй теж казала: «Якщо захворію або щось зі мною станеться, доки я буду жива та доки моя пенсія буде йти, щоб ти знала – в “Еммануїл” треба надсилати! Якщо я не зможу сама, то щоб ти знала – мені треба надіслати переказ в “Еммануїл”!»
Було таке, що донька пересилала з моєї карточки, а то я невістку просила, але зазвичай не кажу нікому про те, що це роблю. «Що права рука робить, нехай не знає ліва». То і я роблю те тихенько.
Коли я стала партнером, це було давно – ще був керівником Стів Вебер. Я навіть була в Києві на партнерській зустрічі – вже і не памʼятаю, у якому році. Мене туди запросили, я приїхала з невісткою. Знаю, що Стів зараз в Америці, але я досі підписана на його блог, мене тішать і духовно підтримують його повідомлення, якими він ділиться у своїй розсилці «Диво кожного дня».
Я даю дуже маленьку частинку, але то від щирого серця.
З того невеличкого, що в мене є, я завжди намагаюся давати – і в церкві буває оголошують, що хтось хворий; буває і на реабілітаційний центр збирають, а є таке, що і просто Бог кладе мені на серце комусь допомогти. Та дивлячись на своє життя й пройдену дорогу, я бачу незаслужену Божу благодать, що є незаслуженим подарунком. І я отримую підтримку, яку нічим не заслужила, та маю велике благословення від Бога – і в дітях, і в онуках. Хоч мої діти у своїх сімʼях проходять різні випробування, але в усіх є достаток, вони усі дружні та допомагають один одному.
Я отримала від Бога незаслужену благодать, і також завдяки Христу всі люди мають надію, що будуть у майбутньому з Богом – для мене це дуже цінно!
Коли мій чоловік помер, йому було 78 років. Три місяці перед смертю він важко хворів, у нього був рак. Я знаю в нашому селі ще двоє молодих людей, які були хворі на рак, і вони страшно мучилися, не були схожі на себе. Не хотіли, щоб їх бодай хтось провідував. А мій чоловік так швидко хворів, що ми навіть не встигли поставити його на облік, тому і знеболювальні в кінці купували за свої гроші. Але він пішов з миром, і він не мучився. Останні кілька днів просив, щоб я була з ним поруч. І я сиділа поруч, тримала його за руку, плакала і молилася за нього. Я бачила людей, які, маючи рак, помирали у муках та болі. Але мій чоловік пішов тихо – як заспав, був спокійним. Навіть по тому, як він виглядав, було видно, що він пішов до свого Господа.
У мене є вдома малесенька внучка, якій 4 роки, і вона дуже любила діда, вона памʼятає його. І тепер коли я плачу за ним, вона каже: «Бабко, не плач! Дідик на небі, він усе бачить, він дивиться на тебе!»
Я щаслива людина, і моє щастя лише у тому, що Господь торкнувся мого серця. Не у тому, що маю велику родину, не у тому, що є достаток у родині, а в тому, що прийшов Господь.
Пʼять моїх доньок з Господом, онук служить пастором, серед моїх зятів є диякони у різних церквах. Бог рясно благословив мене! Але ще є сини та дві дочки, які не повірили у Господа як свого Спасителя. Та я молюся за них – і я знаю, що це не кінець! Поки вони живі, ще є надія, що вони прийдуть до Нього!
Що я можу побажати вашій організації? Я вірю і знаю, що у вашій організації працюють люди, які знають Господа, які посвятили свої життя Йому. І ви робите той труд, який Господь кладе вам на серце. Я вірю, що коли ми віримо у Христа як свого Спасителя і служимо Йому, трудимось для Нього, то саме той труд, що Він хоче від нас, Він кладе нам на серце.
Я розумію, що ви робите важливі речі – допомагаєте діточкам, проводите воду туди, де її немає, свідчите Слово – і мене тішить, що є такі люди!
Я свідчу людям у своєму селі, говорю своїм дітям та онукам що правильно чи неправильно – ділюся з ними тим, що отримала від Бога. Але моє служіння – молитва. Мені навіть календар в церкву приходить про мучеників у мусульманських країнах, і я молюся за них. За служіння молюся – такі служіння, як от ви несете, за Стіва та його служіння – за усе, що мені приносить радість!
Вдячна Богу, що можу знаходити час схиляти коліна і молитися за своє село. Молюся за кожен будинок по вулиці та кожну сімʼю, які живуть у цих домах, молюся за кожну вулицю у селі. Я не виджу того, що люди каються, і я не знаю, чому, але я продовжую молитися за них.
Думаю, що то не треба заставляти себе – і на молитву, і на служіння, і на пожертву також. Бо коли Господь торкнеться твого серця, ти будеш давати те, що маєш.
І для мене те, що даю, і те, що роблю, є радістю! Розумію, що то лише як краплинка у морі, але хай Господь благословить, щоб краплинок було багато! І щоб усі краплинки зібралися у море, щоб звершувати оце служіння і надати допомогу ще багатьом людям, які мають потребу.
Маю велике бажання сказати людям, які не знають Господа: шукайте Його, поки Він близько біля кожного з нас! Він прийшов, щоб знайти те, що загинуло. Він прийшов, щоб знайти те, що грішне, і Він дає нам спасіння – ми це отримуємо даром! Натомість Господу треба було за нас віддати Своє життя, бути побитим та опльованим.
Моє бажання усім, хто буде читати мою історію: задумайтеся про своє життя та зверніться до Нього, просіть у Нього допомоги!
Просіть, щоб Господь вказав вам дорогу, що веде до життя вічного. І ця дорога до вічного життя є Він!
А усім, хто знає Господа: в яких би ви труднощах не були, розумійте, що Господь поверх сил не дасть нічого, що б ви не могли перенести. І ніякий труд не є перед Богом марним!
Най Господь допоможе! Дасть нам надію покладати на Господа та звершувати те, що Він кладе нам на серце! Господь ніколи не запізнюється та ніколи не помиляться! Він завжди вчасно подає руку допомоги. Будьте благословенні!
Читайте інші історії партнерів CBN Emmanuil:
- Порятунок від смерті, ясні відповіді на молитви та фінансове забезпечення: свідчення партнера CBN Emmanuil
- Партнер CBN Emmanuil: «Можу впливати на дитячі життя і натомість відчуваю радість»
- Партнер CBN Emmanuil: «Допомагаючи комусь, завжди докладаєш душу»
- Перейдіть сюди, щоб дізнатися більше про партнерство
Зробіть добровільну пожертву на діяльність CBN Emmanuil або один з наших проєктів