Інколи, щоб прийняти Божу волю, мені потрібен був час упокоритися, але однозначно було одне – Господь пропонував Свій шлях – істинний. І так, це теж змінювало мене. Мої вчинки, мої думки, моє серце!
Скажіть Богу, що вам сьогодні потрібне Його підбадьорення. А потім спробуйте почути Його, просто перебуваючи в тиші перед Ним. Бог – вірний! Він замінить ваші тривоги й турботи на Свій досконалий мир, коли ви будете у Його присутності.
Бог піклується про нас. Але невміння помічати Його турботу, робить нас бідними.
Охороняйте своє серце свідомо й постійно. Так само, як я ще підлітком навчився на ранчо: роби свою роботу. І ти будеш радий, що зробив це — а ще більше радітиме Отець.
Якщо ви проходите через шторм, спробуйте довірити Богу курс свого корабля. Якщо Він керманич, то знає, що робити.
Треба постити лише з однією метою — шукати Бога. Якщо ми постимо, щоб справити враження на людей, або беремо піст як ритуал чи для перевірки сили волі – це було і буде завжди неприйнятним для Нього.
Ми помилково сприймаємо, що нескінченне очікування означає, ніби Бог ігнорує наші благання про допомогу.
Для християнина надія — це розуміння, що ми змінюємось на краще, коли довіряємо Божим обітницям.