1-й тиждень Адвенту: НАДІЯ, що тримає в найтемнішу годину
«Народ, який в темряві ходить, Світло велике побачить, і над тими, хто сидить у краю тіні смерти, Світло засяє над ними!.. Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім'я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру» (Ісая 9:2-6).
«Бог же надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого!» (Римлян 15:13).
Адвент починається з надії, незгасимого світла, що пробиває темряву. Століттями Божий народ тримався обітниці про прихід Спасителя. Люди чекали, виглядали ознаки Його пришестя, прагнули визволення. А потім, у смиренній тиші ясел, народилася Надія.
Сотні років голос пророцтва мовчав. Змінювалися покоління, так і не побачивши Обіцяного Месію. Проте надія витримала, передаючись від батьків до дітей, від пророків до книжників – тримаючись за Того, Хто вірний Своєму завіту.
Навіть у мовчанні Бог діяв, готуючи досконалу мить виконання Своєї обітниці.
Пророк Ісая говорив до змученого народу, запевняючи, що велике світло наближається. Цим світлом був Христос. І так само, як євреї з вірою чекали Його першого приходу, ми тепер живемо в очікуванні Христового повернення. Цей час закликає нас зупинитися, роздумати та відновити надію – що зʼявляється не в тимчасових досягненнях, а базується у Вічному Бозі, Який ніколи не підводить.
Біблійна надія не є крихкою чи швидкоплинною. Вона вкорінена у незмінному характері Бога та Його вірному Слові. Коли все навколо нас змінюється, коли світ стає виснаженим і ненадійним, надія в Христі зміцнює нас. Вона нагадує, що Бог виконує усе, що обіцяє – завжди.
Надія, що приходить завдяки Адвенту, дозволяє нам прагнути більшого: більшого зцілення, більшої справедливості, більшого викуплення. Вона запрошує нас чекати у сподіванні, а не в розпачі. Ісус прийшов не для того, щоб виправити наші обставини на наших умовах – Він перебуває в них тут, з нами. Він проводить нас через них і обіцяє майбутнє, на яке ми можемо покластися.
У Адвенті є ця прекрасна напруга: ми святкуємо прихід Христа, але ми також разом з усім творінням «стогнемо в очікуванні Його повернення».
Наша надія озирається на ясла і дивиться вперед на небеса.
Ця сама надія не є пасивною; вона спонукає нас жити інакше. Коли ми укорінені у Христі, нас не хитають погані новини та не турбують невизначені майбутні часи. Ми стаємо носіями надії у світі, який страждає. Адвент нагадує, що ми чекаємо не даремно – ми чекаємо з упевненістю. Бог, Який прийшов, – це Бог, Який знову прийде. А тим часом ми покликані відображати Його надію в наших словах, нашому поклонінні та нашому свідченні.
«Ця надія, мов якір для душі, міцний і безпечний. Вона проникає до самої Святеє Святих, за завісу» (Євреїв 6:19-20).
Згадайте час, коли надія здавалася далекою, але Бог зустрів вас там. Як той момент вплинув на вас? Чого навчив щодо усвідомлення Його присутності?
Адвент дає нам простір, щоб згадати ці віхи віри та знову довіритися Господу у нашому нинішньому очікуванні.
Отче, дякуємо Тобі за надію, що є якорем для наших душ. У світі, повному невизначеності, допоможи нам покладати завжди свою довіру на Тебе. Зворуши наші серця свіжим очікуванням. Дозволь нам чекати з радістю, жити з метою та міцно триматися обітниці, що Ти завжди поруч. Амінь.
Maria Schleicher,
CBN Daily Devotional