В нашій уяві біблійні герої часто виглядають як «надлюди», ніби мають німби над головами. Та насправді це були звичайні особи — такі ж, як і ми сьогодні. Люди, яких Бог використовував попри їхні слабкості, особливості характеру та помилки.
Чи бачимо ми Бога в бідності та стражданнях нашого світу? Якщо ні, то нам потрібно уважніше прислухатися і трохи пильніше вдивлятися. Бо ті, хто бачать – благословенні від Господа!
Дитячі та молодіжні табори, свята з «Суперкнигою» та урочисті відкриття нового навчального року. Для навчальних центрів «Обітниці сироті» літо та перший місяць осені 2025 р. були насиченим добрими подіями та незабутніми враженнями.
Інколи, щоб прийняти Божу волю, мені потрібен був час упокоритися, але однозначно було одне – Господь пропонував Свій шлях – істинний. І так, це теж змінювало мене. Мої вчинки, мої думки, моє серце!
З початком військових дій на сході України хоспіс у м. Часів Яр став пристановищем для десятків самотніх людей похилого віку. Коли місто опинилося під обстрілами, хоспіс евакуювали до Хмельницької області…
Від війни вони рятувалися усією сімʼєю у складі 14 осіб: Юліанна з чоловіком, їх 10 всиновлених дітей та невістка з племінником. Для того, щоб почати життя без війни, їм не потрібно залишати Україну, але потрібні безпека, стабільність та щоденна їжа на столі…
Подібно до того, як наявність певної структури в сімʼї дає дітям свободу розвиватися, Бог забезпечив порядок у Своєму домі, щоб Його сім'я могла процвітати.
Я ніколи не говорила своїм рукам «забиратися геть», але я наказувала їм «ходити»... Бог дав нам усім дари і функції у Своєму тілі, де є лише доповнення, а не конкуренція. Хіба це не те, через що варто стрибати від радості?