З початком військових дій на сході України хоспіс у м. Часів Яр став пристановищем для десятків самотніх людей похилого віку. Коли місто опинилося під обстрілами, хоспіс евакуювали до Хмельницької області. На жаль, навіть безпека та турбота не здатні стерти з облич пацієнтів хоспісу страхи та біль й полегшити тугу в очах. Навіть змінивши місце проживання, вони ніби залишились у минулому і зосередились на цьому…
Від війни вони рятувалися усією сімʼєю у складі 14 осіб: Юліанна з чоловіком, їх 10 всиновлених дітей та невістка з племінником. Для того, щоб почати життя без війни, їм не потрібно залишати Україну, але потрібні безпека, стабільність та щоденна їжа на столі…
Подібно до того, як наявність певної структури в сімʼї дає дітям свободу розвиватися, Бог забезпечив порядок у Своєму домі, щоб Його сім'я могла процвітати.
Я ніколи не говорила своїм рукам «забиратися геть», але я наказувала їм «ходити»... Бог дав нам усім дари і функції у Своєму тілі, де є лише доповнення, а не конкуренція. Хіба це не те, через що варто стрибати від радості?
Важко порахувати, скільки людей вимушені жити далеко від рідного дому, й скільки населених пунктів України щодня стираються війною з лиця землі… Але й не порахувати людей доброї волі, які кожен день допомагають нужденним біженцям…
Нещодавно CBN Emmanuil отримало особливу відзнаку, якою вельми пишаємось. Місто Мостиська (Львівська область) подякувало CBN Emmanuil за «активну волонтерську діяльність, гуманізм та підтримку українського народу в час повномасштабної війни з країною агресором».
На часі питання: як захистити та убезпечити постраждалих від війни в Україні. То ж, милосердям виборюємо людей та любов’ю підтримуємо на шляху у нове життя…
Діти, які знаходять прийомну сім’ю часом проходять важкі випробовування, перш ніж потрапляють у люблячу родину. Так і батьків-всиновителів також часто непрості історії. Трапляються серед них і кримінальні сюжети…