Бог ще не завершив Свою роботу з тобою
«…Я тобі кажу, що ти є Петро; і на цій скелі Я збудую Свою Церкву, і брами аду не переможуть її.…» (Матвія 16:17–18).
В нашій уяві біблійні герої часто виглядають як «надлюди», ніби мають німби над головами. Та насправді це були звичайні особи — такі ж, як і ми сьогодні. Люди, яких Бог використовував попри їхні слабкості, особливості характеру та помилки.
Петро — чудовий приклад. Разом із Яковом та Іваном, він входив до найближчого кола учнів Ісуса. Саме Петро першим визнав: «Ти є Христос, Син Бога Живого!» (Матвія 16:16).
У відповідь Ісус сказав йому: «Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі це відкрили, а Мій Отець Небесний. І Я тобі кажу, що ти є Петро; і на цій скелі Я збудую Свою Церкву, і брами аду не переможуть її.…» (Матвія 16:17–18).
Але вже зовсім скоро, коли Ісус почав говорити про Свої страждання і смерть, Петро відвів Його вбік і почав перечити: «Змилуйся над Собою, Господи! Хай з Тобою цього не станеться!» (Матвія 16:22).
На що Ісус різко відповів: «Відійди від Мене, сатано, ти спокушаєш Мене, бо думаєш не про Боже, а про людське!» (Матвія 16:23).
А на Тайній вечері Петро запевняв: «Якби мені навіть треба було померти з Тобою, не відречуся від Тебе!» (Матвія 26:35). Та менш ніж за кілька годин він тричі зрікся Господа. Його власні сили його підвели. І все ж — Бог не відкинув Петра!
У Євангелії від Івана, 21 розділі, ми бачимо прояв Божого милосердя: Ісус відновлює Петра і доручає йому піклуватися про Його отару. У день П’ятидесятниці ми бачимо перетворення Петра — наповнений Святим Духом, він безстрашно проповідує перед величезним натовпом, включаючи тих, хто брав участь у розп’ятті Ісуса (див. Дії 2:23).
Він продовжував сміливо керувати Церквою, творити чудеса в Ім’я Ісуса і пішов на радикальний крок — проповідувати Євангеліє язичникам.
Уявіть собі шок віруючих, коли цар Ірод заарештував Петра і намірився вбити його, як убив Якова. Здавалося б, Петро мав би бути охоплений панікою, але в Дії 12:6 написано: «Тієї ночі, коли Ірод мав його вивести, Петро спав між двома воїнами, скований двома залізними ланцюгами, і вартові перед дверима стерегли в’язницю».
Його віра у Воскреслого Ісуса була настільки сильною, що навіть смерть вже не лякала. Як він написав пізніше: «Покладіть на Нього всі ваші турботи, бо Він дбає про вас» (1 Петра 5:7).
Петро спав так міцно, що ангел мусив ударити його, щоб розбудити й вивести на свободу!
Коли ж він прийшов до віруючих, дівчина на ім’я Роде так сильно здивувалася, побачивши його, що залишила його стояти біля воріт. І люди, які щиро молилися за Петра, виявили дивовижну недовіру, відповівши Роде: «Ти не в собі! … Це його ангел!» (Дії 12:15).
Петро продовжував бути лідером ранньої Церкви й написав два послання, які надихають нас і сьогодні. В обох він багато говорить про милість і благодать. Чому? Бо сам особисто пережив ці безцінні дари від Бога — Того, Хто не відвернувся від нього, коли він зрадив.
І Бог не відвернеться від нас.
Він не здається — навіть коли ми помиляємося.
Тож давайте сьогодні звернемося до Нього з відкритим серцем. Визнаймо свої слабкості, прислухаймось до Його голосу, який запевняє нас у Його любові та милості.
Попросімо Його наповнити нас Своїм Святим Духом — знову і знову.
І тоді рушаймо вперед — із впевненістю, що ми маємо Боже благовоління, Його помазання і покликання нести любов Христа у цей світ.
Венді О'Рурк,
CBN Daily Devotions