У дитинстві вона познайомилася з «Суперкнигою», тепер за допомогою «Суперкниги» служить дітям!
«Навчай молодь, який шлях їй обирати, тоді і в старості вона не зіб’ється з путі» (Книга Приказок 22:6).
Дитяче міжнародне служіння «Суперкнига» пропонує дітям безліч онлайн активностей, але саме живе спілкування відкриває найкращу можливість подружитися з дітьми, підтримати їх та познайомити з Біблією.
У якому б з куточків України не проходили клубні зустрічі «Суперкниги» – це завжди яскравий час щирих розмов та веселих пісень, запальних ігор та біблійних цікавостей. А ще багато хто з дорослих керівників Клубів знайомі з «Суперкнигою» багато років – зі свого дитинства – як Оксана Піпаш, яка сьогодні веде Клуб «Суперкниги» у Закарпатській області.
Моє дитинство припало на 90-і роки, і проходило у селі серед закарпатських гір. У ті часи на телебаченні майже не було дитячих християнських передач, і тому справжнім святом для дітей, і, зокрема для мене, стало те, що місія «Еммануїл» почала транслювати мультфільми «Суперкнига». Я з нетерпінням чекала часу ефіру, щоб не пропустити жодної серії!
Робік та його друзі стали для мене близькими й рідними!
Після кожної серії мультфільму звучав заклик написати листа на адресу місії. Одного разу я наважилася. Написала, відправила — і досить несподівано для себе отримала у відповідь цікаву книжечку з посланням Робіка, кросвордами та ребусами. Для мене – 10-річної дитини – це було щось дивовижне! Відтоді я з нетерпінням чекала листоношу, бо вона і потім регулярно приносила мені нові книжечки із завданнями.
Саме в той період моя мама увірувала, і я почала разом із нею відвідувати помісну церкву. Усі ті серії «Суперкниги», що я переглянула, допомогли мені краще уявити й усвідомити біблійні історії. Тому мені було легше розуміти зміст проповідей і біблійні істини, про які говорили в церкві.
Коли я стала трохи старшою, вже у підлітковому віці, я слухала передачі «Клубу 700» – також від місії «Еммануїл».
У тих програмах я чула заклик прийняти Христа як свого спасителя, і я щоразу молилася молитвою покаяння. Тоді я ще не розуміла, що не потрібно багато разів приймати Ісуса у своє серце, але Бог знав, що я роблю це щиро.
Через кілька років до нашого села приїхали місіонери зі США, щоб допомогти з будівництвом молитовного будинку. Саме вони розпочали суботні дитячі зустрічі. Після їхнього від’їзду це служіння продовжила моя мама — вона стала першою вчителькою недільної школи в нашому селі. Місіонери привезли програми біблійних уроків й багато цікавих матеріалів для дитячого служіння. На цих зустрічах дітям було цікаво, а найголовніше — вони отримували любов і прийняття у церкві.
Згодом я продовжила мамине служіння. Однак на той момент вже не було готової програми, все доводилося складати, шукати й підбирати самотужки. Підготовка до кожного суботнього заняття займала багато часу й сил.
Потім у служінні настала пауза на кілька років. Дитячі зустрічі в нашій церкві фактично припинилися... Натомість мене не залишала думка про їхнє відновлення! Я постійно розмірковувала, як знову почати дитяче служіння. Восени минулого року ця думка повернулася з особливою силою, і я остаточно вирішила відновити суботні зустрічі з дітьми. Саме тоді на сайті Клубу «Суперкниги» я побачила, що це дитяче служіння пропонує вже готові розробки біблійних уроків.
Я скористалася можливістю спробувати одну з програм «Суперкниги», і провела перший урок, який був наданий безкоштовно. Сказати, що урок мені сподобався, — не сказати нічого! Кожна ідея, кожна гра, кожна рекомендація щодо вивчення «СуперВіршика» були безцінними!
Мені було дуже легко, радісно і приємно працювати з такими матеріалами. Знаючи, скільки праці стоїть за підготовкою уроків, я зрозуміла: над цим працюють люди, які люблять Бога й виконують Його волю, щоб діти дізнавалися про Христа!
Зараз нашому Клубу «Суперкниги» вже пішов восьмий місяць. Я бачу, як Господь благословляє це служіння! До мене долучилися двоє молодих людей, які допомагають проводити зустрічі, а також нам виділили окреме приміщення для дитячих занять. Однак залишалася потреба у матеріальному забезпеченні. Насамперед був необхідний принтер, адже жодне заняття не обходиться без роздруківок. Також був потрібен телевізор, щоб ми могли на занятті дивитися серії «Суперкниги». У нашому приміщенні телевізора не було, і нам доводилося щоразу переходити до церковної зали, це було дуже незручно.
Ми носили цю потребу в серці, навіть не наважуючись про це говорити. Розуміли, що маленькій сільській церкві такі витрати не під силу. Але Бог — Всемогутній, Всезнаючий і Турботливий! Відтоді як мені приходили книжечки від «Суперкниги», минуло приблизно 30 років, але цього літа я знов отримала чудовий подарунок від цього служіння! Завдяки донорам місії «Еммануїл» ми отримали кошти на придбання телевізора й принтера! У липні діти вже переглянули свій перший урок на новому телевізорі, а якісно надруковані розробки тепер доступні всім учасникам нашого Клубу, на кожному занятті.
Наш Бог — Бог чудес! Я зрозуміла це ще у дитинстві й продовжую переконуватися в цьому сьогодні!
Дякуємо вам за те, що ви робите! Ваше служіння має велику цінність! Завдяки вам Бог продовжує здійснювати Свою волю й торкатися сердець дітей!
З вдячністю,
Оксана Піпаш – ведуча Клубу «Суперкниги»
Підтримайте «Суперкнигу»! Переходьте за посиланням, щоб зробити свій внесок у це служіння!