Залишаючи інтернат, він був впевнений, що знає усе, проте він виявився зовсім не готовим до самостійного життя…
«За три роки ви дали мені більше, аніж моя мама за мої 17 років», – каже 19-річна Аліна – випускниця одного з проєктів «Обітниці сироті». Проєкту, що допомагає соціалізуватись дітям, які не мали належного батьківського прикладу. Зараз Аліна впевнена у собі дівчина, яка має освіту, роботу, підтримку друзів і плани на майбутнє. Але, на жаль, приклад рідної сімʼї, скоріш за все, повів би її життя зовсім іншою стежкою…
«Суперкнига» росте разом із своїми глядачами, але незмінно продовжує впливати на дитячі життя. Про багаторічний шлях із «Суперкнигою» та вплив проєкту на своє життя та покликання розповідає Марія Щербік.
Яна сама прийшла до притулку з проханням взяти її на проживання, бо більше нема куди йти. Її прийняли, і рік вона дуже змінилась – перетворилася із проблемного замкненого підлітка на світлу особистість з масштабними планами на життя…
Ромські діти потребують особливої уваги та індивідуального навчання – батьки часто не можуть підготувати їх до школи, бо самі не мають освіти. Мама привела Юлю до тренінгового центру «Обітниці сироті» коли дівчинці було 7 років. За віком Юля вже мала йти до школи, але не вміла ані читати, ані писати.
Перебування у Христі – це найспокійніше, найбезпечніше і найбільш захищене місце, в якому будь-хто міг би перебувати. Це місце повного задоволення і насолоди серця. Я обираю послух з любові до Бога і для того, щоб ніщо не заважало мені перебувати в цьому найпрекраснішому, найсвятішому місці.
Подібно до того, як наявність певної структури в сімʼї дає дітям свободу розвиватися, Бог забезпечив порядок у Своєму домі, щоб Його сім'я могла процвітати.
Я ніколи не говорила своїм рукам «забиратися геть», але я наказувала їм «ходити»... Бог дав нам усім дари і функції у Своєму тілі, де є лише доповнення, а не конкуренція. Хіба це не те, через що варто стрибати від радості?