...Йде християнин до церкви, а йому дорогу перебігає чорна кішка… Він думає: «Це ж марновірство! А з іншого боку, є ж життєві спостереження...» Тут бачить свого знайомого, який також до церкви йде. Думає: «Зараз сяду, шнурок на черевику поправлю, а в цей час він нехай пройде переді мною»... Але той підходить, стукає по плечу і каже: «Та не бійся, брате! Плюнь тричі через ліве плече, і давай до церкви!»
В нас з чоловіком є друзі, які не вірять у Бога. Принаймні, не вірять у Нього так, як віримо ми.
Останнім часом все більше пильную за своїми словами. Є один відомий вірш у Приповістях, кожен з нас чув його багато разів, та чи дійсно ми розуміємо усю його силу?
Довгоочікувана відпустка розпочалася, але у перший же день мого морського відпочинку я дуже сильно натерла ноги. Шкіра на пальцях злізла, зранені місця пекли всю ніч. Звичайно, я наклеїла чарівний пластир і була впевнена, що всі проблеми позаду. Але щойно взувалася — одразу відчувала біль. До того ж, як тільки мої зранені ноги стикалися з солоним морем або піском, ловили сонячні промені — страждання посилювалися.
Легко прославляти Бога, коли ви знаходитесь у безпеці, матеріально забезпечені, здорові та оточені великою кількістю благословень. Та стає набагато важче довіряти Богові, коли життю загрожує небезпека, з’явились страшні діагнози, а джерела фінансових надходжень стали умовними.