Чи зможе пластир вилікувати рани серця?
Довгоочікувана відпустка розпочалася, але у перший же день мого морського відпочинку я дуже сильно натерла ноги. Шкіра на пальцях злізла, зранені місця пекли всю ніч. Звичайно, я наклеїла чарівний пластир і була впевнена, що всі проблеми позаду. Але щойно взувалася — одразу відчувала біль. До того ж, як тільки мої зранені ноги стикалися з солоним морем або піском, ловили сонячні промені — страждання посилювалися.
Звичайно, пластир — це тимчасове рішення. Якщо пошкодження серйозне, він не допоможе. Щоб рана затяглася, у першу чергу потрібен час. Без особливого результату я перевела пачку пластирів, але як тільки «пустила в арсенал» антибактеріальну мазь, життя почало поступово налагоджуватися.
Я розповідаю цю жалісну історію тому, що насправді хочу поміркувати про душевний біль — точніше, про період горювання, що настає після втрати чогось важливого.
Психолог (США) Елізабет Кюблер-Росс виділила п'ять етапів горювання під час досліджень емоціональних реакцій людей, які щойно дізналися про свій смертельний діагноз. У широкому сенсі, ця формула застосовна до кожного, хто зіткнувся з важкою втратою — розривом відносин, смертю близької людини, безробіттям і т. ін.
Ось ці етапи:
1) Заперечення.
2) Гнів.
3) Торг.
4) Депресія.
5) Прийняття.
Зараз я хочу лише підкреслити, що відновлення — це не те, що відбувається в одну мить, це процес, який потрібно пройти.
Втрати трапляються. Кожен з нас в тій чи іншій сфері відчував цей нестерпний біль. Я також. Перше, що хотілося — наклеїти «пластир» і приховати від всіх свою вразливість, повернутися до звичних справ, триматися, бути сильною...
Але ось, що відбувається, коли у людини в серці «відкрита рана»: у такому стані людина ніби гола посеред натовпу. Вона сама як оголений нерв. І якщо ви бачите таких людей і хочете їм допомогти, втішити, то важливо пам'ятати, що ця людина зараз надчутлива. У такому стані вона може не сприймати інформацію і особливо гостро реагувати на непрохані поради.
Звичайно, хочеться скоріше вгамувати цей злий біль і «зібрати себе докупи». Адже чекає робота, обов'язки. Ми не даємо собі часу посумувати, пережити емоції, відволікаємося чим завгодно, робимо щось, хоча, може, і відчуваємо повне обнулення. Рана прикрита, але не зажила. Її не видно, але варто зачепити, і знову закровить…
Мені здається, якщо трохи розуміти свої емоції і стадії процесу горювання, то легше дивитися у майбутнє та вірити у добрі зміни. Коли розумієш, що з тобою відбувається, то можеш підтримати себе — хоча б ось такими словами: «Навіть, якщо зараз я в емоційній ямі — то і це минеться», «Якщо я зараз не в ресурсі — це нормально, адже мені погано», «Я розбитий, але скоро все налагодиться».
Хороша новина, що з цілющою любов'ю Ісуса цей процес однозначно швидше проходить. Ісус був поранений, щоб наші навіть найглибші рани серця затягнулися. І які б втрати ми не оплакували сьогодні, Він з нами, і Він підтримує і обіймає...
Якщо це все про вас, то не підштовхуйте себе, дайте собі час відгорювати. Це потрібно, щоб не застигнути у запереченні того, що відбувається...
А я дбайливо «дую вам на ранку»! З вами все в порядку, і все буде добре!
Тетяна Пінчук
Джерело