Більшість випускників інтернатів, залишаючи установу, стикаються з важким випробуванням — адаптацією в нових умовах повної самостійності. Річ у тім, що в інтернатній системі діти отримують базову освіту, та не навчаються простим побутовим навичкам, що можна отримати тільки у сім’ї. Наприклад, вмінню заробляти і витрачати гроші, планувати бюджет, готувати їжу, стежити за одягом і т.ін. Зачинивши за собою двері інтернату, підлітки залишаються віч-на-віч зі своїми страхами, проблемами і, як правило, поруч немає нікого, хто б допоміг...
Одна мудра мама написала коротку замітку з важливими твердженнями, що допоможуть забезпечити комфорт і безпеку дитини в школі. Ці думки вона винесла зі свого власного шкільного життя, професійної діяльності (дитяча безпека) і це те, що вона повторить своїм власним дітям перед 1 вересня. Хочемо поділитися цими думками з вами.
...Йде християнин до церкви, а йому дорогу перебігає чорна кішка… Він думає: «Це ж марновірство! А з іншого боку, є ж життєві спостереження...» Тут бачить свого знайомого, який також до церкви йде. Думає: «Зараз сяду, шнурок на черевику поправлю, а в цей час він нехай пройде переді мною»... Але той підходить, стукає по плечу і каже: «Та не бійся, брате! Плюнь тричі через ліве плече, і давай до церкви!»
В нас з чоловіком є друзі, які не вірять у Бога. Принаймні, не вірять у Нього так, як віримо ми.
Спитайте у дітей та дорослих, що таке «Суперкнига», і мільйони з них скажуть, що це захоплюючий християнський мультфільм. Кілька поколінь зросли та отримали перші знання про Спасителя Христа саме із цього серіалу. Але ще «Суперкнига» — це купа корисних ресурсів для таборів та уроків християнської етики, а також низка дитячих клубів...
Останнім часом все більше пильную за своїми словами. Є один відомий вірш у Приповістях, кожен з нас чув його багато разів, та чи дійсно ми розуміємо усю його силу?
Першоапостольська церква переживала пробудження, помістні громади масово множилися. І тут перед духовними наставниками постало питання: хто буде опікуватися цими людьми — годувати, піклуватися про матеріальні (фізичні) потреби і розбирати питання взаємовідносин?
Довгоочікувана відпустка розпочалася, але у перший же день мого морського відпочинку я дуже сильно натерла ноги. Шкіра на пальцях злізла, зранені місця пекли всю ніч. Звичайно, я наклеїла чарівний пластир і була впевнена, що всі проблеми позаду. Але щойно взувалася — одразу відчувала біль. До того ж, як тільки мої зранені ноги стикалися з солоним морем або піском, ловили сонячні промені — страждання посилювалися.