6 способів несправедливо дратувати дітей
Не повірите, але і так буває. Хтось скаже, що батьки завжди праві, і якщо дитина гнівається або дратується на них, то потрібно її покарати. Але, є ситуації, в яких саме батьки стають причиною конфлікту.
«Суперкнига» пропонує розглянути шість батьківських помилок. Давайте одразу домовимося не чинити так щодо дітей!
«Батьки, не дратуйте дітей своїх, щоб на дусі не впали вони!» (До Колоссян 3:21)
1) Вихованість замість святості
Дитину вчать поводитись виховано, забуваючи про святість серця. Тобто, більше дбають про зовнішнє, ніж про чистоту серця. Наслідком цього стає жорстокість і засмучення дитини.
Дорослим буває цілком достатньо, що дитина поводиться добре, і ми не замислюємося, наскільки вона свята всередині серця. Але коли у центрі уваги поведінка, а не грішне серце, рано чи пізно це призводить до розчарування та невдоволення. Діти усвідомлюють, що їх закликають відповідати нереальним стандартам — чого не досягти самостійно, поки серце (дух, душа) не пережили цілющого звернення до Бога й очищення від гріха.
2) Лицемірство замість щирості
Ми викликаємо у дітей обурення, коли живемо у лицемірстві, дотримуючись одних вимог, а дітям встановлюючи інші. Коли ми так чинимо, діти бачать, що у нас немає ніяких суворих стандартів. Вони починають вірити в те, що християнство закликає до змін тільки в очах людей, а не в очах Бога.
3) Сумнів замість впевненості
Батьки дратують дітей, якщо живуть, сумніваючись, що Бог бажає спасіння їх дитині. Ми завжди хочемо кращого для наших дітей, але найбільше — щоб вони прийшли до Ісуса. Іноді батьки бояться, що Бог не врятує їх дитини, і цей страх має наслідки: вони стають грубими, вимагають, щоб їх дитина навернулася до Христа, або маніпулюють, весь час прохаючи і благаючи її увірувати. Ось чому діти сердяться: вони бачать, як батьки, сповідуючи віру в суверенного і доброго Бога, не демонструють це своїми вчинками.
4) Страх замість рішучості
Можна дратувати дітей, виховуючи їх в страху. Зрозуміло, треба захищати дітей від негативного впливу оточення, поки вони не стануть достатньо розвиненими і зрілими. Це мудре виховання. Але нерозумно ростити дітей у «теплиці», де вони зовсім не бачать гріха і не відчувають на собі його жахливих наслідків. Багато батьків приймають рішення в питаннях взаємин, церкви, освіти і сім'ї, керуючись страхом. Але виховання, засноване на страху, дратує дітей через те, що ми створюємо навколо них вигаданий світ — ілюзію, що не має нічого спільного з реальністю.
5) Байдужість замість участі
Роздратування дитини також є результатом батьківської байдужості. Нерідко ми беремо участь у житті дитини лише тоді, коли починаються певні проблеми. Серйозних взаємин з дитиною мало, проте, коли трапляється біда, небезпека або дитина не слухається, ми у ту ж мить вриваємося у її життя. Так довгих і якісних відносин з дітьми не побудувати.
6) Гордість замість смирення
Батьківська гордість проявляється безліччю різних способів, але найяскравіше вона виражається у небажанні просити вибачення у дітей. Через гордості ми переконані у тому, що, вибачаючись перед дитиною, ми проявляємо слабкість, і це дає їй владу над нами. Але це далеко не так!
Якщо батьки поводяться з гордістю, діти будуть дратуватися і сумувати. Схоже, кожному поколінню християн доводитися заново відкривати для себе неподобство гордості та красу смирення. Їх необхідно виявити й кожному з батьків.
Друзі, моліться про святість ваших дітей!
Не втомлюйтеся працювати, щоб відкрити дітям життєдайні істини, заповідані Господом!