«Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Від Івана 14:27)
У 15 розділі Євангелії від Луки є три притчі, у яких говориться про щось загублене. У кожній з них розповідається про щось дуже цінне, що було втрачене, проте згодом було знайдене, або повернулося у рідний дім. Ми можемо багато чому навчитися з цих притч, особливо коли прагнемо розпочати новий період життя...
Зневіра, виснаження, млявість, немає сил молитись — ви таке колись відчували? Часом трапляються обставини, що наче перемагають нас. І ми знаємо (розумом), що у такі хвилини потрібно як ніколи ревно бігти до Бога, але саме тоді цього «не хочеться». З тієї чи іншої причини Бог стає таким далеким і недосяжним…
Якось у Матері Терези запитали, у чому полягає секрет її богопосвяченого життя, і вона відповіла: «У молитві, яка стає дією. Плодом молитви є віра. Плодом віри є любов. Плодом любові є служіння.
У Біблії зустрічається близько ста слів, які можна назвати Іменами Бога. Кожне з них описує окремі характеристики Його єства та якості характеру.
Ми живемо в світі, де супергерої реальні. Бетмен, Залізна людина, Людина-павук, Чудо-жінка... Кожен має надприродні здібності, що перевершують людські можливості. І вони весь час рятують людство.
Коли я читаю Біблію, то часто розмірковую про те, що залишилося за межами написаного на її сторінках. Мені б хотілося знати, що сталося після зустрічей з Ісусом з моїми улюбленими персонажами — такими як Закхей або самаритянка. Що вони чинили далі? Чи змінився їх спосіб життя? Також я був би в захваті дізнатися, про що саме розмовляв Ісус зі Своїми учнями під час усіх тих розмов, що не були записані.
Є дуже влучний вислів: «Шлюб — це страва, що найкраще смакує з молитвою».