«Тож я вже не живу, але Христос живе в мені. Я живу нині у своєму тілі вірою в Сина Божого, Який полюбив мене і віддав Себе заради мене» (до Галатів 2:20)
«Двох речей прошу я в Тебе, — не позбав мене милості, перш ніж я помру; безглузде та оманливе слово віддали від мене, не дай мені ні багатства, ні злиднів, а пошли те, що мені потрібне і необхідне» (Приповісті 30:7-8).
Не повірите, але і так буває. Хтось скаже, що батьки завжди праві, і якщо дитина гнівається або дратується на них, то потрібно її покарати. Але, є ситуації, в яких саме батьки стають причиною конфлікту.
«Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Від Івана 14:27)
Ми раді розповісти вам історію Нурсултана — хлопчика з багатодітної малозабезпеченої сім'ї. Через проєкт «Обітниця сироті» його голодуюча сім'я отримала комплексну допомогу: джерело харчування, емоційну й духовну підтримку, а діти — допомогу у навчанні.
Час від часу кожен з нас ображається на щось або когось. Іноді ми можемо пробачити одразу, а часом для цього потрібен довгий час. Але що у випадку, якщо ми до кінця не пробачили кривдникам, й рани раз у раз нагадують про себе?
Прагнемо підтримати вас, де б ви не були та що б не переживали. Хочемо допомогти вам зміцнитись у Бозі та будь-яку проблему віддати Йому.
У 15 розділі Євангелії від Луки є три притчі, у яких говориться про щось загублене. У кожній з них розповідається про щось дуже цінне, що було втрачене, проте згодом було знайдене, або повернулося у рідний дім. Ми можемо багато чому навчитися з цих притч, особливо коли прагнемо розпочати новий період життя...