«Найбільший подарунок, який я коли-небудь мав, прийшов від Бога; я називаю його татом!» (Анонім)
Довіряти Богу буває складно. Особливо, коли проблеми атакують звідусіль, а Його присутність не відчувається.
Доволі часто можна десь почути: «Найбільший дар, який ми маємо — це наше життя». Так, кожен з нас це знає. Та іноді ми це забуваємо.
«Тож я вже не живу, але Христос живе в мені. Я живу нині у своєму тілі вірою в Сина Божого, Який полюбив мене і віддав Себе заради мене» (до Галатів 2:20)
«Двох речей прошу я в Тебе, — не позбав мене милості, перш ніж я помру; безглузде та оманливе слово віддали від мене, не дай мені ні багатства, ні злиднів, а пошли те, що мені потрібне і необхідне» (Приповісті 30:7-8).
Не повірите, але і так буває. Хтось скаже, що батьки завжди праві, і якщо дитина гнівається або дратується на них, то потрібно її покарати. Але, є ситуації, в яких саме батьки стають причиною конфлікту.
«Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Від Івана 14:27)
Ми раді розповісти вам історію Нурсултана — хлопчика з багатодітної малозабезпеченої сім'ї. Через проєкт «Обітниця сироті» його голодуюча сім'я отримала комплексну допомогу: джерело харчування, емоційну й духовну підтримку, а діти — допомогу у навчанні.