Кожен з нас носить певний духовний тягар, що обтяжує і перешкоджає виконанню Божого задуму. Однак ті, хто приймають Боже прощення через жертву Христа, звільняються від тягаря гріха і примиряються з Богом.
Жінка пішла просто до Ісуса й впала до Його ніг. Чи була б я на її місці такою ж сміливою і водночас смиренною? Чи змогла б ігнорувати натовп? Коли я поклоняюся, чи віддаю Йому все, що маю?
Небезпека непрощення у тому, що воно спотворює нашу перспективу. Ми вважаємо, що інші справді проти нас, а це увічнює рани.
Наслідування Бога – це складне завдання, але надихає те, що ми маємо фізичний приклад для наслідування в нашому «старшому браті» Ісусі.
«За три роки ви дали мені більше, аніж моя мама за мої 17 років», – каже 19-річна Аліна – випускниця одного з проєктів «Обітниці сироті». Проєкту, що допомагає соціалізуватись дітям, які не мали належного батьківського прикладу. Зараз Аліна впевнена у собі дівчина, яка має освіту, роботу, підтримку друзів і плани на майбутнє. Але, на жаль, приклад рідної сімʼї, скоріш за все, повів би її життя зовсім іншою стежкою…
Прощення – це не почуття, а вибір. І ми здатні зробити цей вибір зараз – незалежно від місця та обставин, у яких знаходимося.
Миротворчість – це не біганина з закликами до миру, а любов до тих, хто нас ненавидить, спрямована на відображення Божої досконалості.
Якщо ми щодня зосереджуємося на любові, негативні обставини можуть перетворитися на позитивні здобутки.