Жінка пішла просто до Ісуса й впала до Його ніг. Чи була б я на її місці такою ж сміливою і водночас смиренною? Чи змогла б ігнорувати натовп? Коли я поклоняюся, чи віддаю Йому все, що маю?
Небезпека непрощення у тому, що воно спотворює нашу перспективу. Ми вважаємо, що інші справді проти нас, а це увічнює рани.
Наслідування Бога – це складне завдання, але надихає те, що ми маємо фізичний приклад для наслідування в нашому «старшому браті» Ісусі.
«За три роки ви дали мені більше, аніж моя мама за мої 17 років», – каже 19-річна Аліна – випускниця одного з проєктів «Обітниці сироті». Проєкту, що допомагає соціалізуватись дітям, які не мали належного батьківського прикладу. Зараз Аліна впевнена у собі дівчина, яка має освіту, роботу, підтримку друзів і плани на майбутнє. Але, на жаль, приклад рідної сімʼї, скоріш за все, повів би її життя зовсім іншою стежкою…
Прощення – це не почуття, а вибір. І ми здатні зробити цей вибір зараз – незалежно від місця та обставин, у яких знаходимося.
Миротворчість – це не біганина з закликами до миру, а любов до тих, хто нас ненавидить, спрямована на відображення Божої досконалості.
Якщо ми щодня зосереджуємося на любові, негативні обставини можуть перетворитися на позитивні здобутки.
Останнім часом Господь глибоко навчає мене, що ходити з Ним – за браком кращого слова – це просто, бо усе, що я маю робити – це слухатися.