Відповідальність за життя
Якби діти самостійно обирали батьків, можливо, Аліна народилася б в іншій родині. Десь там, де б оточили турботою її щасливе дитинство. Натомість на долю дівчинки випало зʼявитися в сімʼї, що потерпала від аморального способу життя, і це все почало впливати на малечу, щойно вона зʼявилась на світ.
Свого батька Аліна не знає, а мама зловживає алкоголем та постійно змінює чоловіків. Старша сестра Аліни живе так само, й тому у них вдома часто зʼявлялися нові кавалери мами та сестри. Натомість коштів на оплату комунальних рахунків у мами не було – Аліна згадує, що вони три роки жили без електрики…
Алкоголь та паління стали звичними для неї у підлітковому віці. Дівчина не бачила іншого прикладу і вважала це крутістю. Оскільки маму не позбавляли батьківських прав, Аліна частково жила у школі-інтернаті, і час від часу – вдома. Вона мріяла розпочати доросле життя – як у мами та сестри, і якось познайомилась з дорослим чоловіком та переїхала до нього жити.
«Я уявити не могла, що може бути щось краще, аніж пити алкоголь тоді, коли тобі захочеться та постійно розважатись. Таке життя для мене було справжньою мрією», – згадує Аліна.
Мрії дівчини почали змінюватися, коли вона потрапила до проєкту «Дорога в життя», який підтримує «Обітниця сироті». Ціль проєкту – допомогти підготуватися до самостійного дорослого життя випускникам інтернатних закладів, соціально незахищеній молоді та дітям, які не мали належного батьківського прикладу. Дівчата-учасниці переїжджають жити до транзиційного будинку, де мають усе необхідне та постійний супровід наставників.
Коли три роки тому Аліна потрапила до транзиційного будинку, вона була замкненою і проявляла ознаки глибокої педагогічної занедбаності. У свої 17 років дівчина не вміла ані читати, ані писати, ані рахувати гроші, ані виконувати будь-які побутові справи. Аліна боялась піти до магазину та їхати громадським транспортом, не вміла користуватись побутовою технікою та навіть феном для волосся.
З найпершого дня перебування у проєкті волонтери почали вибудовувати з дівчиною довірливі стосунки. Вони всіма силами намагалися показати їй світ, де без алкоголю та цигарок можна жити цікаво і весело. Оскільки Аліна не могла навіть написати своє ім'я і їй важко давалось навчання, для дівчини знайшли репетитора, який вчив її читати та писати. Було докладено багато зусиль, щоб допомогти дівчині адаптуватися в соціумі, зрозуміти цінність свого життя та роботи.
Повільно, але впевнено, Аліна навчилась прибирати житло та доглядати за собою. За допомогою вчителів вона навчилася випікати торти та отримала диплом кухаря.
Кожен день у проєкті допомагав Аліні стати трохи більш самостійною, відповідальною та незалежною. Й за усіх труднощів, волонтери відчували Божу підтримку та велике бажання Аліни змінитися на краще.
Аліна стала дуже охайною та набула впевненості у собі, вона позбавилась страху перед невідомим та почала планувати майбутнє. Кардинальні зміни у дівчині стали помітні, коли Аліна почала використовувати на практиці набуті у проєкті знання. Вона знайшла стабільну роботу, й це допомогло їй планувати доходи та витрати та зрозуміти цінність грошей. Дівчина прибирає приватні будинки, квартири та офісні приміщення, і ця робота додає їй впевненості у собі та сподівання на щасливе майбутнє.
«Я раніше не помічала гори сміття, через які переступала, а тепер мені важливі затишок та комфорт, і щоб жодної пилинки не було, – каже Аліна. – Раніше я не розуміла, як заробляються гроші. Бувало, маю якісь гроші, йду до магазина, і знаю лише, що можна купити алкоголь. Я не розуміла, скільки маю коштів – мало чи багато. А сьогодні я сама заробляю, знаю як важко даються гроші, але отримувати зарплату, купувати собі необхідні речі та будувати плани – це дуже приємно. Тому робота приносить мені велике задоволення!»
Дівчина тягнеться до християнської молоді. Вона регулярно відвідує церкву, приходить на розбори Біблії та спільні молитви, де знаходить підтримку та однодумців. Аліна дуже добра і чуйна, вона має велике бажання відповідати добром на добро. Змінилося її серце, змінилися її мрії. Три роки тому вона боялась проїхатись на трамваї, а зараз подорожує Україною і навіть літала до Єгипту. Цей відпочинок став для Аліни справжнім чудом, бо половину витрат на поїздку вона заробила самостійно, а другу їй передали її друзі.
«Тепер я маю інші мрії, ніж раніше! Мрію побачити світ, побувати в різних країнах, про які вже можу прочитати. Виявляється, якщо докласти зусиль, то життя може бути таким цікавим та різноманітним! Якби я залишилась вдома, то, напевно, мої мрії зараз були б про пляшку горілки», – каже дівчина.
Аліна знайшла квартиру, яку орендуватиме сама. Вона вже потроху купує посуд, постільну білизну, рушники та все інше, що їй обовʼязково знадобиться для самостійного життя. Вона навчилась розпоряджатись власноруч заробленими грошима й спокійно планує майбутнє. А ще вона щиро вдячна проєкту за підтримку, що тут отримала!
«За три роки ви дали мені більше, аніж моя мама за мої 17 років. Тут я відчула себе людиною, я зрозуміла, як працює соціум, я змогла стати його частиною – і все це завдяки вашій вірі в мене!
Тепер я готова взяти повну відповідальність за своє життя, бо зі мною Бог, який й надалі вестиме мене правильною дорогою. Весь набутий досвід, а ще безкорислива любов та підтримка, які я тут отримала, дають мені сили рухатись вперед.
Дякую за все, що ви робите для мене і таких як я!» – каже Аліна.
Аліна – дорогоцінна людина для усіх працівників та волонтерів проєкту. Її історія – це свідчення про те, як бажання дитини змінитись та щира підтримка наставників приводять до великих змін. І також історія Аліни – це свідчення про Божу доброту, адже саме з Його допомогою вдалося долучити дівчину до проєкту та з Його любовʼю знайти до неї правильний підхід.
Проєкт «Дорога в життя» дякує усім партнерам за можливість змінювати життя молоді, направляти на правильний шлях дітей та давати їм надію на щасливе та незалежне майбутнє!
Бажаєте підтримати цей або інший проєкт «Обітниці сироті» – зробіть добровільну пожертву за посиланням нижче. Щиро дякуємо!
Підтримати «Обітницю сироті»