Що у вашій алебастровій посудині?
Жила собі жінка, яка мала багато гріхів, але її любов до Ісуса переважала їх усі. Її історія описана в Євангелії від Луки 7:36-50.
Вона почула, що Ісус прийшов, і для неї більше нічого не мало значення. Вона не звернула уваги на фарисеїв. Вона пішла просто до Ісуса і, не говорячи ані слова, почала поклонятися Йому. Вона вилила свою любов до Нього, коли вилила вміст свого алебастрового глечика Йому під ноги. Ці пахощі були її поклонінням. Ці пахощі були її любов'ю. Ці пахощі, змішавшись з її сльозами, благословили Ісуса, коли вона плакала і вмивала Йому ноги, витираючи їх своїм волоссям.
Нещодавно один з додзвонювачів на лінію Молитовного центру запитав мене: «Що б ви зробили, якби підняли очі й побачили Ісуса у плоті?»
У мене не було відповіді. Від самої думки перехопило подих. «Якщо відверто, я не знаю», – це усе, що я могла сказати. Але ця жінка з Євангелія від Луки 7 не вагалася ані миті! Вона пішла просто до Ісуса і впала до Його ніг. Чи була б я на її місці такою ж сміливою і водночас смиренною? Чи змогла б ігнорувати натовп? Чи захотіла б я віддати Йому свої дорогі парфуми? Коли я поклоняюся, чи віддаю Йому все, що маю?
Ісус так багато мені простив. Чи забула я про це? Чи не дозволила я своїй любові охолонути? Був час, коли я поклонялася Богові всім своїм єством. Чи можу я сказати, що роблю так само сьогодні?
Звертаючись до церкви в Ефесі в Об'явленні 2:4-5, Ісус закликає віруючих повернутися до своєї першої любові.
«Але Я маю проти тебе те, що ти залишив свою першу любов. Тому згадай, звідки ти впав, покайся і роби попередні діла; коли ж ні, то прийду до тебе [незабаром] і зрушу твого світильника з його місця, якщо не покаєшся».
Час замислитись. Якщо алебастрова посудина жінки з Євангелія була повна любові та поклоніння, то що в моїй? Чи вона порожня? Настав час зробити переоцінку. Де я з Господом? Де ти? Чи не стали турботи цього світу та життєві справи причиною того, що ми забули нашу першу любов?
Євангеліє від Луки 7:41-43 говорить: «Були в одного лихваря два боржники: один був винен п’ятсот динаріїв, а другий – п’ятдесят.Оскільки вони не могли віддати, то обом подарував. Отже, котрий з них більше любитиме його?
У відповідь Симон сказав: Думаю, що той, якому більше подарував.
І Він сказав йому: Правильно ти розсудив».
Давайте всі разом згадаємо про борг, який був списаний за нас, і поклонімося Господу всім серцем!
Дякую тобі, абоненте, що нагадав мені про благоговіння перед Ісусом! Дякую Тобі, Ісусе, що простив мене. Дякую Тобі, Отче, за Твою любов і Твій план прийняти мене в Свою сім'ю. Дякую, Святий Духу, що відкрив мені все це!
Ліна Джонсон
CBN Daily Devotions
Потребуєте молитовної підтримки?
Будь ласка, звʼяжіться з нами через форму на сайті!