Розпізнати здібності дитини та її унікальні потреби і допомогти їй отримати те, що змінить життя на краще – це одне з найголовніших завдань вихователів та волонтерів проєкту «Обітниця сироті». Раді поділитися ще однією історію про дитяче життя, яке отримало шанс на щасливе майбутнє.
Мати ніколи не приділяла уваги синові. Але у житті хлопчика траплялися небайдужі люди – одна знайома часом допомагала їм грішми і їжею. Саме вона вмовила жінку звернутися до «Пілігріма» по допомогу, коли хлопчику настав час йти до школи…
Випускники інтернатів опиняються віч-на-віч з викликами, яким не можуть дати раду. Але їх долю може врятувати надійний доброзичливий друг…
Поранення, зруйнована квартира, смерть коханого чоловіка… Втрата за втратою, життя «як в тумані»… Але після цього з’явився Бог.
Один з навчальних центрів «Обітниці сироті» розміщений просто у ромському таборі в смт Середнє, неподалік від Мукачева. Сюди Юлю привела її мама, коли дівчинці виповнилося 7 років. Тоді ніхто й близько не здогадувався, наскільки глибоко «Обітниця сироті» вплине на майбутнє Юлі та формування її як особистості.
Як підтримати вимушених переселенців? Чим допомогти людям, які втратили рідний дім та змушені облаштовувати життя у новому середовищі?
Дорослі часто не усвідомлюють, які глибокі та жахливі наслідки залишають у дитячих серцях сімейні сварки та конфлікти. Вірно й зворотне – у люблячому та турботливому оточенні діти розквітають та формують свою творчу особистість.
Максимільянівка – село неподалік від Марʼїнки. Воно схоже на десятки інших невеликих населених пунктів, що розкидані по Донбасу й поєднані спільною бідою. «До війни» тут жили близько двох тисяч людей, але за останній час багато виїхали під тиском неперервних близьких боїв.