У Святому Письмі ми читаємо, що Христос часто покидав учнів, аби провести час у молитві та спілкуванні зі своїм Батьком Небесним. Він також навчав апостолів молитися. Чому це так важливо для нас й сьогодні?
Кожна родина починається зі свята. Під час весілля майбутні чоловік і дружина сповнені надіями та мріють про життя у щасті та любові. Та досить скоро подружнє життя стає складним випробуванням.
Вдячність — для непросте питання. За що дякувати, коли близькі люди випробовують на міцність, а плани йдуть шкереберть?..
Озирніться навколо, подивіться на навколишній світ. Подумайте про найцінніше, що маєте у своєму житті. А тепер дайте відповідь на питання: чи все це насправді належить вам?
Довіряти Богу буває складно. Особливо, коли проблеми атакують звідусіль, а Його присутність не відчувається.
Доволі часто можна десь почути: «Найбільший дар, який ми маємо — це наше життя». Так, кожен з нас це знає. Та іноді ми це забуваємо.
«Двох речей прошу я в Тебе, — не позбав мене милості, перш ніж я помру; безглузде та оманливе слово віддали від мене, не дай мені ні багатства, ні злиднів, а пошли те, що мені потрібне і необхідне» (Приповісті 30:7-8).
«Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Від Івана 14:27)