Доволі часто можна десь почути: «Найбільший дар, який ми маємо — це наше життя». Так, кожен з нас це знає. Та іноді ми це забуваємо.
«Двох речей прошу я в Тебе, — не позбав мене милості, перш ніж я помру; безглузде та оманливе слово віддали від мене, не дай мені ні багатства, ні злиднів, а пошли те, що мені потрібне і необхідне» (Приповісті 30:7-8).
«Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Від Івана 14:27)
Час від часу кожен з нас ображається на щось або когось. Іноді ми можемо пробачити одразу, а часом для цього потрібен довгий час. Але що у випадку, якщо ми до кінця не пробачили кривдникам, й рани раз у раз нагадують про себе?
Прагнемо підтримати вас, де б ви не були та що б не переживали. Хочемо допомогти вам зміцнитись у Бозі та будь-яку проблему віддати Йому.
Найкращий спосіб оновити розум — наповнювати його Словом Божим. Біблія, яка припадає пилом на полиці, не принесе добрих змін, бо тільки те Слово, що ви прочитаєте у ній, стане вашою духовною їжею.
Зневіра, виснаження, млявість, немає сил молитись — ви таке колись відчували? Часом трапляються обставини, що наче перемагають нас. І ми знаємо (розумом), що у такі хвилини потрібно як ніколи ревно бігти до Бога, але саме тоді цього «не хочеться». З тієї чи іншої причини Бог стає таким далеким і недосяжним…
Тривога, занепокоєння та напруга — найбільш руйнівні сили, з якими ми стикаємось щодня. Вони крадуть сили, повільно підривають віру, не дають нам зростати у Господі. Та якщо ми хочемо розвивати стосунки з Ісусом, маємо зрозуміти Божий план щодо свободи від стресу.