…Їх рідна мама була алкозалежною, й дівчат оточували голод і злидні. Євлана жила в поганих побутових умовах та недоїдала. Через це була хворобливою, худою та слабкою. А ще вона не ходила до школи…
11-річний Ігор – сьома дитина у сімʼї, де зараз 12 дітей. Тато Ігоря місяцями не має роботи, мати отримує соціальні виплати, яких не вистачає навіть на дитяче харчування. Три роки тому Ігор не вмів ані читати, ані писати…
У тренінговому центрі «Обітниці сироті» Астхік навчилася деяким особливо важливим речам. По-перше, дівчинка зрозуміла, як важливо завжди бути вдячною Богу навіть за найнезначніше. А ще саме тут вона навчилася жити з Ісусом. Це дає Астхік віру, що Бог приготував для неї прекрасне майбутнє.
Війна – причина того, що одній українській сімʼї з Донеччини для щастя достатньо два солодкі подарунки, один продуктовий пакет та кілька зігрівальних устілок. Молода жінка, її діти та старенька мама так щиро радіють цим простим дарункам! Новорічні свята вони не відзначали, бо не було чим накрити стіл. Адже у запасах знайшлися лише макарони…
Даниль із багатодітної та малозабезпеченої сім'ї – окрім нього у родині ростуть ще троє дітей. Батьки працюють на дробарці: мама – розфасувальником корму, а тато вантажником. На шістьох їх заробітку вкрай недостатньо…
«Суперкнига» росте разом із своїми глядачами, але незмінно продовжує впливати на дитячі життя. Про багаторічний шлях із «Суперкнигою» та вплив проєкту на своє життя та покликання розповідає Марія Щербік.
Яна сама прийшла до притулку з проханням взяти її на проживання, бо більше нема куди йти. Її прийняли, і рік вона дуже змінилась – перетворилася із проблемного замкненого підлітка на світлу особистість з масштабними планами на життя…
Ромські діти потребують особливої уваги та індивідуального навчання – батьки часто не можуть підготувати їх до школи, бо самі не мають освіти. Мама привела Юлю до тренінгового центру «Обітниці сироті» коли дівчинці було 7 років. За віком Юля вже мала йти до школи, але не вміла ані читати, ані писати.