Вони не святкували Різдво, бо не мали, чим накрити стіл

Війна – причина того, що одній українській сімʼї з Донеччини для щастя достатньо два солодкі подарунки, один продуктовий пакет та кілька зігрівальних устілок. Молода жінка, її діти та старенька мама так щиро радіють цим простим дарункам! Новорічні свята вони не відзначали, бо не було чим накрити стіл. Адже у запасах знайшлися лише макарони…

Долі 40 мільйонів українців перемішані та понівечені війною. Війна – причина надважких випробувань, що довелося пережити цій тендітній донеччанці. 

Карина отримала звістку, що чоловік загинув, проте продовжує вірити та чекати його повернення додому.

«Я чекаю, тому що не дарма у нас народилася його маленька копія, – усміхаючись розповідає Карина. – На жаль, я не встигла йому повідомити, що я при надії, бо мій чоловік зник у пекельних боях під Бахмутом у перший місяць моєї вагітності сином. Разом з ним пропали чотири його товариші по службі. Пізніше мені зателефонував нібито солдат із його взводу і сказав, що мій чоловік загинув. Але цієї ж ночі мені наснився сон, у якому чоловік обіймає мене, я почула його голос: “Нікому не вір, я живий і повернусь до вас!” Це дало мені надію...

Ми дуже хочемо знати, чи живий він, чи мертвий. Але немає доказів. Я навіть не знаю, що мені сказати синові, коли він виросте. Усе, що можу показати – це фотографію в телефоні. А він так мріяв про дітей! Це в мене третя дитина, а в нього не було власних дітей. Та він дуже хотів сім'ю, й мріяв про дитину й при цьому шалено любив моїх старших. На жаль, я не встигла йому сказати, що він матиме сина. Для чоловіка це була б приголомшлива новина… Нам залишається лише сподіватись та вірити.

Та я й не маю можливості здаватися, адже самотужки виховую трьох дітей, – продовжує Карина. – Їх життя на фоні війни дуже обмежене. Обстріли, вибухи, навчання, повітряні сирени... Боюся зайвий раз з дітьми навіть вийти на двір – не те, що їх одних кудись відпускати. Школи не працюють, навчання онлайн. Мій 14-річний старший син має особливості розвитку. Він хворий після пологової травми, і його нормальне життя вимагає дорогих ліків, грошей на які не завжди вистачає.

Середній дочці 9 років. Коли у нас в квартирі вилетіли вікна внаслідок «прильоту» неподалік, вона сильно злякалась. Після пережитого стресу у неї почався гормональний збій – порушення обміну речовин та 10 кілограмів надлишкової ваги. Їй життєво потрібен спорт, дуже підходить баскетбол, й ті кілька занять, що нам вдалося відвідати за порадою лікаря, принесли чудовий результат – вага стабілізувалася.

Ми не хочемо нікуди їхати й блукати чужими оселями. Це моя рідна земля, і як говорила моя бабуся: “Якщо судилося померти, то скрізь дістане, а якщо не судилося, то всюди Бог збереже”.

Однак, навіть у найстрашнішому сні чи фільмі жахів було неможливо уявити ці страхіття, у яких ми живемо зараз. Але тепер це наша реальність. Коштів на заміну шибок після прильоту немає, й вікна завішені ковдрами. Ми навіть не відзначали Новий рік та Різдвяні свята. Маємо постійну велику потребу в продуктах, і на момент свят у нас були лише макарони. Щоб не засмучуватися від жалюгідного столу, ми просто лягли спати... Про цукерки я взагалі мовчу. Звичайно ж, я не мала на що купити дітям подарунки.

Благодійні фонди давно припинили діяльність у нашому регіоні. Від військово-цивільної адміністрації ми отримуємо невеликий продуктовий набір раз на два місяці.

Ми живемо разом із моєю мамою, яка втратила роботу через повномасштабне вторгнення, але на пенсію їй ще рано. Тобто, виживаємо вп’ятьох на 6500 гривень. Якщо гроші закінчуються, перебиваюсь позикою у сусідів – і так по колу щомісяця.

Молодшому всього 6 місяців, моє молоко перегоріло і йому потрібна дитяча суміш для найменших. Але часом так буває, що її немає за що купити, і він їсть наші страви для дорослих або суміш для старших дітей з гуманітарки.

Я дуже вам вдячна, що серед цього кошмару та безнадії, є ви! Ті, хто взявся незрозуміло звідки й привезли цей величезний продуктовий пакет, розкішні солодкі подарунки та грілки для рук та ніг!

Завдяки вашій допомозі я зможу заощадити значну частину бюджету на крупах та олії, і купити маленькому дитяче харчування.

А за цукерки взагалі окреме спасибі! Діти мріяли про них, і таки дочекалися! Навіть ялинку та прикраси зробили своїми руками, щоб створити свято. Але яке свято без тата за столом, без їжі на столі та без подарунка під ялинкою?..

Шкода, що ми докотилися до такого життя, що не можемо собі дозволити купити звичайнісінькі речі. Дякую “Операції благословення”, що ви у цьому важкому житті ви поруч з нами!»

Ви можете долучитися до допомоги сімʼям, що постраждали внаслідок російської агресії
Ваша добровільна пожертва дозволить забезпечити їх усім необхідним для життя!