ГОСПОДЬ – МІЙ ПАСТИР

Найважливішою характеристикою Бога є те, що Він – наш Пастир. Наш Лідер, Захисник і Покровитель. 

«Господь — мій пастир, через те я маю все. В зелених луках Він дає мені спочити, веде мене повз тихі води озерні. Він оживляє мою душу, шляхами добрими ведучи мене, являючи всю доброту Свою. І навіть у долині смерті чорній нещастя не злякаюсь я, бо Ти завжди зі мною. Твій жезл і палиця мене втішають» (Псалми 23:1-4).

Вівці потребують керівництва. В Ізраїльській землі пастухи часто відводили овець випасати далеко від населених пунктів. Під час цих подорожей тварини наражалися на різні небезпеки: несприятливі погодні умови, гори та бездоріжжя, а також їх зустрічали хижаки – і люди, і дикі тварини.

Вівці повністю залежали від пастуха. Він відповідав за те, щоб вести свої отари до безпечних місць, де б вівці мали достатньо їжі та води й були захищеними, і щоб рельєф місцевості стримував їхню схильність до блукання.

Щоденна робота пастуха дала псалмоспівцеві чіткі образи для опису Бога. Бог – добрий Пастир, Який веде овець до місць, де є їжа. Він направляє отару правильними, безпечними шляхами, захищаючи кожну вівцю від потенційних небезпек. Вівці залежать від пастиря, який піклується про них.

У сучасному технологічному світі більшість з нас не взаємодіє зі стилем життя землеробів і скотарів, й тому деякі біблійні образи не мають глибокого відгуку в наших серцях. Однак, тут псалмоспівець намалював чіткий зрозумілий кожному образ нашої потреби в Бозі та Його відповідальності за те, щоб провадити нас і захищати.

Псалмоспівець знав, що самостійних овець не існує, адже ці тварини не здатні вижити в небезпечній пустелі без пастуха. Але як часто сьогодні світ поклоняється жорсткому індивідуалізму: ми не дозволяємо, щоб нами керували. Ми не визнаємо своїх обмежень. Але звідси й походить тривога – збентеження зʼявляється коли ми намагаємося взяти під контроль те, що насправді належить Богу.

Чи дозволяємо ми Йому пасти нас? Чи підкоряємось, щоб нас пасли?

Чи визнаємо ми, що наш Пастир є Добрим Пастирем? Чи довіряємо Йому вести нас і дозволяємо Йому це робити? Ми можемо бути впевнені, що якщо так, то ми не будемо відчувати потребу ні в чому!

Молімося сьогодні:
Отче наш, Пастирю наш! Просимо, будь ласка, веди нас, направляй нас і захищай нас заради Твого Імені. В Ім'я Ісуса, амінь. 

Читайте також:
- Страх Господній – ключ до справжньої мудрості
- Як залишатися непохитним у життєвих бурях
- Жива вода, що ніколи не пересихає