Сімʼя, розділена війною: як зберегти стосунки на відстані?

«Ось Бог помагає мені, Господь серед тих, хто підтримує душу мою» (Псалми 54:6).

Якщо ще кілька років тому можливість будувати стосунки на відстані викликали жваві обговорення, то останні роки в Україні сотні тисяч сімей живуть у вимушеному розділені з рідними. Одні чекають повернення воїнів з війська, інші виїхали за кордон, рятуючись від небезпек. 

Хочемо підтримати кожну родину: зберегти міцні та довірливі родинні стосунки на відстані – можливо! У цій статті описані деякі ключові моменти, що допоможуть вам розібратися у деяких питаннях підтримки стосунків на відстані та не розгубитися, коли довгоочікувана зустріч нарешті відбудеться. 

Тривога, страх і виснажливе очікування

Родини, де один з членів сімʼї знаходиться на військовій службі, проходять схожі випробування й переживають подібні почуття. Їм знайомий страх за життя й безпеку воїна, тривога через очікування звісток та сум від неможливості контролювати обставини, настрої та поведінку інших людей. 

Більшість тих, хто чекає повернення коханих додому з лінії бойового зіткнення — жінки. Саме на них часто лягає необхідність забезпечувати побут, піклуватися про дітей й старших родичів, проявляти співчуття й розуміння, розв’язувати побутові, фінансові, юридичні та багато інших питань. Варто розуміти, що тиск обовʼязків може виснажувати та впливати на стосунки з коханим, який перебуває у війську. 

«Паралельні життя»

Коли один з подружжя на фронті, життя обох йде ніби паралельно. Родини військових відчувають, що їх життя докорінно відрізняється від того, що оточує їх синів, чоловіків та батьків на фронті – почуття, проблеми, побут… Жінки та чоловіки, які чекають своїх шлюбних партнерів з війська, часто діляться, що відчувають відчуження. Здається, той, хто служить, не до кінця розуміє, що відбувається з його (або її) родиною. Схожі почуття відчувають і ті, хто виїхали від своїх родин у безпечне місце. Відстань може проявити розбіжності, яких за звичайного спільного життя могло б і не виникнути. Та водночас кожен член сімʼї щодня, щогодини відчуває велике бажання, щоб той або та, хто служить, якомога швидше повернувся. А разом з цим бажанням – глибокий страх, що цього не станеться. Для багатьох дружин, чоловіків та інших членів родин військових постійна тривога за життя дорогої людини стає частиною життя.

Пари, де один з членів родини знаходиться далеко, переживають постійні зближення та віддалення. Це варто розуміти, як і докладати обопільних зусиль, щоб зберегти тепло родинних звʼязків.

Побут, кохання та побачення на відстані

Універсальних порад, як «правильно» чекати, підтримувати й зберігати стосунки на відстані, просто не існує. Однак, у певні періоди кожному, хто знаходиться у такій ситуації, може здаватись, що ви перестали бути цікаві одне одному. Можуть прийти думки, що простіше з усім справлятися самотужки… 

Відчуття відчуження й віддалення може стати причиною ревнощів, недосказаності тощо. Та щоби родині впоратись з цими життєвими та емоційними викликами, важлива взаємопідтримка та довіра.

Дуже важливими стають аудіо чи відеодзвінки, обмін повідомленнями, фото та спілкуванням у соц.мережах – усе те, що може зменшити брак повноцінного часу разом. 

Важливо підтримувати спільні ритуали — до прикладу, регулярні побачення по відеозв‘язку, спілкування з дітьми, спільні родинні свята. Не засуджувати, якщо тимчасово немає можливості підтримувати звʼязок.

Психологи радять частіше говорити про любов, почуття та будувати спільні плани, а не лише обговорювати проблеми. Розповідайте про своє буденне життя, родичів і друзів, досягнення дітей тощо. За можливості, долучайте рідну людину до побуту дистанційно – це допоможе йому (або їй) відчути свій внесок і залученість до спільного життя. Не варто нехтувати і можливостями онлайн дозвілля – можна слухати одні й ті ж музичні альбоми, дивитися однакові фільми та обговорювати їх, читати казки дітям або грати з ними в онлайн ігри тощо. 

Якщо ж виникає потреба заглибитись у складне питання, варто спершу зважити на свій емоційний стан та спитати співбесідника, чи готовий він (чи вона) до непростої розмови. Також варто мати достатньо часу для обговорення – щоб спокійно розібратись у питанні та прийти до потрібних рішень, не «зависаючи» у стані конфлікту. 

Під час емоційного відчуження найкраща розмова без звинувачень, коли обидва можуть поділитися сумнівами, відкрити свої переживання тощо. Якщо ж спілкування не вдається, а проблеми здаються занадто масштабними, варто звернутися по психологічну допомогу. 

Найголовніше:

• Слухайте без осуду. Пишіть без очікування відповіді. 
• У посилках разом із потрібними речами по можливості надсилайте милі сімейні дрібнички. 
• Створіть спільний чат з дітьми й родичами. Розповідайте смішні історії, діліться своїм дозвіллям, прочитаними книгами, переглянутими фільмами тощо. 
• Відверто говоріть про свої емоції – прямо, без натяків, і не додумуйте реальність. 
• Обовʼязково розповідайте про важливі сімейні події, проблеми й негаразди. 
• Говоріть правду, навіть якщо це складно.
• Памʼятайте, підтримка коханих – це не лише слова, а й створення відчуття, що на них чекають.

Емоційна відстороненість

Перебування на лінії бойового зіткнення, як і життя у іншому соціумі, має свій вплив. Чим довше розділені члени сімʼї, тим більше вони набувають нових звичок, що можуть здивувати при зустрічі. Довгоочікувані возʼєднання можуть бути стресовими, бо щоразу виникає потреба відбудовувати правила спілкування наново.

В кожній родині військових будуть свої домовленості: хтось хоче знати усі подробиці пережитого, а інші – ні, й це нормально. Варто домовитись, що саме ви хочете знати про потенційну небезпеку, в якій була дорога вам людина. Також воїн може не говорити про загрозу з різних причин, а їх сімʼї можуть відчути, що воїнам простіше ділитися пережитим зі своїми побратимами. Ця емоційна відстороненість може ранити та ображати, але важливо дати свободу спілкування, не тиснути й не випитувати деталі. 

Також у цивільному житті ветерани можуть почуватися розгублено, мати труднощі з адаптацією. Тому тут також важливо спільно обговорювати й планувати етапи, крізь які ви разом будете проходити. 

Плани і мрії – це не ілюзії й не марна витрата часу, а дієвий інструмент, що допомагає триматися разом і знати, що спільне майбутнє існує.

Роки війни змінили «правила життя» українців. У родин, які вимушено розділені, вони вимагають гнучкості та емоційної витривалості, довіри та винахідливості, винайдення нових способів спілкування, досягнення взаєморозуміння та зближення. Однак, за будь-яких обставин, зберігайте надію на краще! Плануйте та обговорюйте родинні зустрічі, спільні подорожі та майбутнє. Підтримуйте звʼязок доступними способами, і, найголовніше – спільно зміцнюйте звʼязок з Тим, Хто поруч з кожним з вас щомиті! 

Господь – ваш найкращий Порадник і Втішитель! Він чує наші голоси, Він знає нашу самотність і біль, і Він поруч як з вами, так і з дорогою вам людиною – навіть якщо вона зараз на іншій частині земної кулі. 

Моліться один за одного, моліться разом та на самоті! Словами молитви ви можете обіймати один одного, захищати, перемагати зло, оновлюватись у силі та бути поруч попри відстані та кордони. 

«Око Господнє на тих, хто боїться Його, хто надію на милість Його покладає, щоб рятувати життя їхнє від смерти… Він наша поміч і щит наш, бо Ним радується наше серце, бо на Ймення святеє Його ми надію кладемо!» (Псалом 33:18-21).

Господи, молимо Тебе за українські сімʼї, що сьогодні розділені війною.
Підтримай по-особливому кожну родину, що чекає на повернення з поля бою свого сина, чоловіка, брата, батька… мати, доньку чи сестру. Просимо Тебе найперше за наших захисників – збережи! Тримай у Своїх руках їх життя та здоровʼя, дай добрих побратимів поруч та мудре керівництво. Допоможи їм триматися за Тебе, Господь, та шукати Тебе за будь-яких обставин. Також благослови їх можливістю бути на звʼязку з рідними, мати час для відновлення та родинних зустрічей.
Просимо і про сімʼї, які сьогодні у безпеці, але вимушено розділені з членами своїх родин. Якщо поруч немає тих, хто зазвичай піклувався про них, нехай інші добрі люди допоможуть їм у життєвих та побутових потребах. Благослови у смиренні і мудрості плекати любов, бути терпеливими та берегти мир родин. Нехай будуть частіше щасливі зустрічі, і наблизь той день, коли ми усі святкуватимемо возʼєднання наших сімей! Амінь. 

Війна та розлука з рідними – це складний час для будь-кого.
Не долайте труднощі самотужки! Господь усе знає, а ми – поруч!
Ми підтримаємо вас у молитві!

Можливо, вас також зацікавлять статті схожої тематики:
- Емоції війни: болить у кожного по-своєму, але ми усі відчуваємо біль
- Як допомогти дітям впоратись з травматичним досвідом війни
- Жіночі суперсили в розрізі біблійних стандартів