Емоції війни: болить у кожного по-своєму, але ми усі відчуваємо біль

Хтось боїться, хтось ненавидить, хтось не може спати ночами… Один приховує біль за посмішкою, другий марно намагається стримати тихі сльози, а інший голосно плаче… У кожного з нас власний життєвий досвід та рани війни. Ми переживаємо та розповідаємо про свої почуття по-різному, але немає жодного з нас, кого б не торкнулося жахіття війни… 

Просто пам’ятайте, що:

- Усе, що ми зараз відчуваємо і те, як переживаємо горе, є нормальним. Не є нормою сама війна, не норма ─ ракети, випущені у мирних людей та звірства ворожої армії…

- Минулого не повернути, «старе» життя стало пам’яттю. Але допоки ми живі, можемо змінювати світ навколо себе. Бог дав завдання Адаму та Єві впорядковувати сад, й посильно впливаючи на обставини, ми виконуємо ту давню настанову. «Як раніше» не буде, однак, завтра настане новий день, до якого ми можемо докласти наші зусилля, любов та молитви. Нам пощастило бути свідками вирішального моменту історії, і зараз багато залежить від кожного з нас!

- Гострий стрес поступово минеться, й більшість з нас навчиться жити у нових реаліях. Але для цього потрібен час та сили, й надважливо піклуватись про своє фізичне, ментальне та духовне здоров’я. Поживна їжа та сон, спокій та молитва ─ це не розкіш, а необхідність для виживання. 

- Не знецінюйте втрати. Так, «головне, що живі», але зникла стабільність та звичний спосіб життя, пошарпані стіни рідного дому, невідомо де пам’ятні серцю дрібнички, загублено зв’язок з людьми, які є частиною серця й душі, а дехто вже не повернеться ніколи... Втрати варто визнати, пережити, оплакати…. А потім знайти сили відпустити втрачене, щоб зробити крок уперед. 

- Потребуєте допомоги чи психологічної підтримки? Набагато краще отримати її, аніж спробувати переживати усе самотужки. Звернутися по допомогу не означає здатися у боротьбі або визнати свою слабкість. Звернутись за підтримкою означає можливість отримати сили на продовження боротьби.

«Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися! Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою, покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї.  Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене…» (Псалми 17:5-8)

Довірте Богові кожну хвилину життя! Нехай Він дасть вам у відповідь надприродний мир, що не залежить від зовнішніх обставин. 

Не залишайтесь на самоті ані з горем, ані з болем, ані з розпачем чи війною! Напишіть або подзвоніть нам, якщо потребуєте молитовної підтримки!