Віднайти радість, святкуючи Великдень
Великдень – це свято, але, можливо, зараз вам не до святкувань, бо ви проходите не найкращі часи. Люди, які були близькими до Ісуса, Його учні та друзі, втратили надію після Його розп'яття (Луки 24:11). Але все змінилося… Це може статися і з вами!
Подумайте про Марію Магдалину, життя стало кардинально іншим завдяки Ісусу. Вона була зворушена Його любов'ю до неї, але після розп'яття її серце розбилося. Вона плакала через втрату того, Хто її захищав.
Коли Його тіло зникло з гробу, вона не могла збагнути, що відбувається. Але в день Воскресіння Марія отримає велику радість. Читаємо в Євангелії від Луки, що з'явилися ангели і сповістили: «Немає Його тут: Він воскрес!» (Від Луки 24:6). І хоча вона не впізнала Його, Він закликав її на ім'я: «Марія!» (Від Івана 20:14-16). Це змінило все. Вона побігла розповісти учням про те, що бачила і чула. Він воскрес!
По смерті Ісуса учні боялися за своє життя і ховалися в зачиненій кімнаті. Проте Ісус буквально входить до них і проголошує: «Мир вам!» Кажучи це, Він показав їм Свої руки й бік. Учні зраділи, побачивши Господа (Ів. 20:19-20).
На зміну страху прийшов мир. На зміну безнадії прийшла надія. Ісус потурбувався щоб учні знали, що мир можна знайти через Нього. Але згадайте, кого не було в тій замкненій кімнаті? Фоми, який сумнівався. Коли його друзі розповіли, що бачили Господа, він відповів:
«Якщо я не побачу на Його руках ран від цвяхів, не вкладу свого пальця в рани від цвяхів і не вкладу своєї руки в рану на Його боці, то не повірю» (Ів 20:25). Фома ще довго сумнівався, тому Ісус знову стає посеред них і проголошує: «Мир вам!» Потім Він промовив до Фоми: «Поклади сюди свій палець. Подивися на Мої руки. Простягни свою руку й вклади її у Мій бік. І не будь невіруючим, а повір!» (26-27).
Ісус звернувся саме до сумнівів Фоми. Він знав, з чим бореться Фома, і замість того, щоб докоряти йому, Ісус дарував йому ясність – так само як двом людям на дорозі до Емаусу. По смерті Христа вони йшли дорогою і розмовляли, засмучені тим, що все сталось не так, як вони очікували. Євангеліє від Луки розповідає, що під час їхньої подорожі Ісус Сам приєднався і йшов з ними, але вони не могли Його впізнати.
Чим більше часу вони проводили з Ним, тим більше «їхні очі відкрилися, і вони впізнали Його, але Він став для них невидимий. І вони казали один до одного: «Чи не палали в нас серця, коли Він говорив із нами в дорозі та відкривав нам Писання?» (Лк. 24:31-32).
Від пригнічених сердць до палаючих – такою є сила Ісуса. Проводити час у Його присутності – це ключ до серця, яке горить для Нього.
Незабаром вони вигукнули: «Він воскрес!» Їхні серця горіли. Але серце Петра було розбите. Самовільно нанесені рани. Розкаяння. Петро пообіцяв Ісусу, що ніколи не покине Його, що він готовий померти за Нього. Проте він тричі відрікся від своєї дружби з Ісусом.
Навіть у своєму соромі, коли він почув звістку, що гробниця порожня, він побіг до неї. Замість того, щоб поглибитися у смуток, він прийняв рішення знову шукати Ісуса.
Безсумнівно, Небеса взяли це до уваги, бо згодом, коли Петро повернувся до риболовлі, Ісус організував дивовижне ловлення риби. І саме Петро стрибнув у воду, щоб привітатися зі своїм старим другом. У цей прекрасний момент Ісус готує і подає учням сніданок, а також спілкується з Петром, щоб запевнити його, що той досі любимий Ним.
Ніщо не може відлучити нас від Божої любові! Ані розбите серце, як у Марії Магдалини. Ані страх – як в учнів. Ані сумніви, як у Фоми. Ані розгубленість і зневіра як у тих, хто йшов дорогою до Емаусу. Ані сором – як у Петра. Ісус з любов'ю спілкувався з усіма людьми, і в результаті деякі з них запалили свої серця, а деякі були настільки щасливі, що вистрибували з човнів! Які б страхи, сумніви чи душевний біль ми не переживали, Ісус завжди поруч, щоб принести нам надію і запалити серця!
Ендрю Нокс
Віце-президент «Клуб700» (CBN)
CBN Daily Devotional
P.S. Молитва має силу! Напишіть нам, якщо потребуєте підтримки!