Проблема із занепокоєнням

«Не бійся, мале стадо, бо вподобав ваш Отець дати вам Царство» (Від Луки 12:32)

Кілька років тому я несподівано втратила роботу. Коли шок минув, розум почав прокручувати усі найгірші можливі сценарії. На той час я не була заміжня і не мала іншого джерела доходу. Ще гірше – я переїхала на інший кінець країни, щоб погодитися на цю посаду, й була за тисячі миль від своєї сім'ї та системи підтримки.

Досвід подолання тривоги не був для мене чимось новим. Я боролася з тривогою ще з підліткового віку. Мій розум блукав у всіх «що, якщо» й часто я не могла впоратися з ймовірністю того, що могло б статися. Я застигала, не в змозі прийняти навіть найпростіші рішення, щоб мати змогу рухатися далі.

Хоча не всі люди зустрічаються з нападами тривоги чи паніки, як це було у мене, але, навіть коли ми є віруючими, все одно ми часто надто швидко піддаємося хвилюванню. Ми дозволяємо нашим думкам плисти в майбутнє й занадто довго затримуємося на «а що, якби?» І доки триває цей процес, наші серця не в змозі взяти в полон кожну думку і зосередитися на тому, що Бог говорить нам у теперішньому моменті. 

В Євангелії від Луки Ісус застерігає Своїх учнів – і нас також: «І не шукайте, що будете їсти й пити, і не журіться. Цього всього прагнуть народи світу; ваш же Отець знає, що цього і ви потребуєте» (Від Луки 12:29-30).

Якщо хтось і мав вагому причину для тривоги, то це був Давид. Цар Саул переслідував його у печерах, по горах і пустелі. Він вбивав кожного, хто ставав на його шляху. Який шанс на порятунок мав Давид? У Саула були тисячі елітних воїнів. У Давида ж були лише сотні людей, які потрапили в біду, боржників або бунтівників (1 Царств 22:2). Однак, Давид зосередився на Бозі, і Бог привів його та його людей до місця, де Давид зміг перемогти свого ворога без бою (1 Царств 24).

Бог задовольняв потреби Давида на кожному кроці його шляху, й Він також присутній з нами. Наша тривога зміщує наші думки від Божої присутності – і, можливо, Його керівництва – до якогось неконтрольованого моменту в майбутньому. І ми пропускаємо те, що Бог говорить до нас прямо зараз.

У своїй паніці я пропустила усе ще тихий голос, який відповідав на кожне питання, що я мала в той день: «Не бійся, бо Я з тобою» (Ісаї 41:10).

Мені довелося вивчити цей урок знову – важким шляхом. Протягом наступного року я спостерігала, як мій Батько задовольняв усі мої потреби, аж поки Він не відкрив мені двері до моєї наступної роботи. Мені навіть не довелося торкатися своїх мізерних заощаджень.

Це те, що може зробити наш Бог! Якщо Він бажає дати нам Царство, то хіба Він не бажає забезпечити наші потреби сьогодні? Довіртеся Йому! Він вірний!

Керолін Фрейзер

Зверніться до нас, якщо потребуєте молитовної підтримки!