Запобігання сирітству: кропітка підтримка має значний результат
Діти, які живуть в інтернатних закладах, починають самостійне життя по досягненню повноліття, натомість вони опиняються віч-на-віч з викликами, яким самотужки не здатні дати раду. У результаті стикаються зі злиднями, стають безхатченками або й зовсім гинуть. Але їх долю може врятувати доброзичливий та надійний друг поряд, який дбайливо допоможе оминути небезпек…
Проєкт соціальної адаптації «Поле сироти» – ініціатива «Обітниці сироти» (Orphan’s Promise). Тут працюють з молодими випускниками інтернатів, які мають вади розвитку і потребують допомоги у соціалізації. Останній час проєкт підтримує сімʼю 19-річної Валентини та 20-річного Олександра, які виховують 3,5-річну Аріанну.
Валентина з народження і до 15 років провела у інтернаті. Завагітніла у підлітковому віці й після пологів разом з донькою прожила три роки у соціальному центрі матері та дитини. Молода жінка ніколи не знала батьківської любові. Її ніхто не вчив зігрівати дитину обіймами та лагідними словами, внаслідок чого маленька Аріанна часто відчувала материнське невдоволення. На жаль, перебування у закладі не допомогло Валентині набути необхідних навичок для успішного материнства...
Олександр також зростав в інтернаті, потім був у прийомній сім'ї, а у 18 років потрапив до молодіжного центру соціальної адаптації. Тут вони й познайомились з Валентиною. Між молодими людьми виникла симпатія і бажання створити спільну сімʼю. Але Сашко був не готовий до відповідальності та не мав постійної роботи. Він звернувся по допомогу до рідного дідуся, проте той відмовив хлопцю в підтримці. Однак, заради цього Олександр вже залишив центр, й фактично опинився на вулиці...
На щастя, родина Щавінських – волонтери проєкту «Поле Сироти» – взяла хлопця жити до себе та вісім місяців підтримувала у процесі адаптації. Саша помітно відставав у розвитку, та за цей час навчився працювати, орієнтуватися в місті, користуватися громадським транспортом, слідкувати за собою, готувати їжу, планувати бюджет, користуватися послугами медичних закладів тощо. Також він навернувся до Ісуса Христа як до свого Спасителя та прийняв водне хрещення. Згодом родина допомогла Сашкові влаштуватися на роботу, й хлопець став більш відповідальним.
Але, щойно життя почало лагодитись, як в Україні розгорілась повномасштабна війна.
Сашко не зміг всидіти, поїхав до Валентини й вони одружилися. Перший час подружжя жило у старій хаті без гарячої води. Соціальних виплат ледь вистачало на найнеобхідніше. Сашко намагався знайти роботу, але хлопцю з вадами розвитку навіть у мирний час це дуже непросто...
Молода сімʼя опинилася у скруті. Сашко звернувся по допомогу до «Поля сироти», й волонтери привезли їх до Одеси. Там почалося фізичне та психологічне відновлення. У турботливому оточенні маленька Аріанна розквітла. Дитина отримує збалансоване харчування, має іграшки, одяг та усе необхідне для безтурботного дитинства.
Молодятам орендували квартиру, забезпечили продуктами та побутовим приладдям. Олександр працює – він слідкує за порядком на паркуванні супермаркету. Працює старанно, а співробітники проєкту тримають зв’язок з його керівником.
Валентині відновити втрачені документи. Вона має вади здору, діагноз потребує специфічних окулярів та медичного догляду. Жінка пройшла комплексне обстеження в офтальмологічній клініці, їй допомогли з лікуванням.
Також волонтери проводять особисті зустрічі, щоб навчати Сашу та Валю будувати здорову сім'ю.
Без сумніву, комплексна підтримка має видимий позитивний вплив на цих молодих людей. За інших умов Валентина та Олександр мали усі шанси опинитися на вулиці, а Аріанну спіткала б доля дитини без батьківського піклування. Але їм поталанило – їм допомогли змінити життя...
Профілактика сирітства потребує тривалого соціального супроводу. Дякуємо партнерам «Обітниці сироті» за можливість турботливо впливати на долі молодих людей, яким життєво необхідна кропітка підтримка та добрі друзі.
Ви можете зробити добровільну пожертву просто зараз! Щиро дякуємо!
Також читайте: