Чи відчуваєте ви Божу турботу?

Як часто ви замислюєтесь про все, що Бог робить для вас? 

Давайте відверто: найчастіше ми говоримо або думаємо про Божу турботу лише тоді, коли Він дає нам те, що ми хочемо. Коли життя виглядає добрим. Але що відбувається, коли ми проходимо через важкий період життя або не отримуємо відповіді на прохання у молитвах?

Відтоді, як я віддала своє життя Богу, я опинилася на шляху навчання. Постійно відчуваю, як Він мене направляє, втішає, – і так, – часом навіть дорікає мені! Я відчуваю Його любов, спрямовану до мене, і я навчилася довіряти Йому.

Більшість моїх років з Господом, були чудовими. На цьому шляху зустрічалися певні проблеми, однак нічого серйозного, й усе виглядало фантастичним!.. Аж допоки чотири роки тому я не дізналася, що моя мама хвора на деменцію. 

Те, що я вважала повільним і тривалим процесом, виявилося швидким і дуже агресивним. Пройшло дуже мало часу з моменту, коли у мами проявилися перші ознаки хвороби, й до того, як вона опинилася прикутою до ліжка, а згодом померла.

Це був найгірший період у моєму житті. Моя мама – мій найближчий друг, моя перша любов – повністю залежала від мене… 

Я не була упевненою, що знаю, як про неї подбати, й чи зможу зробити це. Я працювала повний робочий день й доглядала за мамою. Я була самотньою, наляканою, засмученою та сильно збентеженою. Я не могла зрозуміти, чому моя мама переживає цю хворобу. У мене було стільки питань…

Я молилася і благала Бога зцілити її, але нічого не змінилося. Минав час, я почувалася втомленою і розчарованою. Я ніколи не припиняла молитися та читати Біблію. Бували дні, коли я не могла молитися, тому що всередині мене просто нічого не залишилося, і я поклонялася Богові зі сльозами, що текли по обличчю.

Одного ранку, коли я готувалася розпочати свій день і відчувала себе дуже погано, я почала думати про це місце Святого Письма: «Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню» (До Римлян 7:19).

Негайно прийшла відповідь від Бога, який сказав мені: «Моєї благодаті достатньо для тебе!» 

З того моменту я почала вчитися дозволяти Богу робити те, що я не можу. Я почала просто відпочивати та вірити, що все буде добре.

Минуло кілька місяців, як я втратила маму. Але я зараз часто думаю не лише про те, що Бог зробив для мене, поки я піклувалася про неї, а й про Його турботу навіть тоді, коли я Його не знала. 

Я думаю про всі часи, коли Він носив мене на руках, благословляв, піклувався про мене, любив… І моє серце наповнюється глибокою вдячністю та бажанням поділитися всім цим дивовижним, що Бог зробив для мене!

«Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна, і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім!» (Псалми 76:12-13).

Молитва:
Всемогутній Боже, Твої шляхи – це не наші шляхи, і нам потрібно, щоб Ти допоміг нам навчитися спочивати в Тобі. Ти даруєш мир усім, хто шукає Тебе. Будь ласка, допоможи нам відчути інші, глибші рівні Твоєї благодаті та більше довіряти Тобі у всьому. Амінь.

Лія Мендоза Гомес
Аналітик двомовної взаємодії у CBN

P.S. Потребуєте молитовної підтримки? Звʼяжіться з нами!