Нагодувати 10 дітей: продукти «Операції благословення» підтримують будинку сімейного типу ВПО
Евакуація сама по собі непроста подія, але коли під звуками вибухів багатодітна родина екстрено шукає безпечного місця, де можна облаштувати майбутнє, усе ускладняється. Найперше загострюються питання побуту та харчування.
Важко уявити, що відчувала 36-річна Юліана, коли під гулом ракетних атак вони з чоловіком збирали своїх десятьох всиновлених дітей, а також невістку з маленьким племінником. За щасливим збігом обставин, уся їх родина у складі 14 осіб оселилася у колективному дитячому будинку сімейного типу в Івано-Франківській області. Їм добре на новому місці, але переїзд, кардинальні зміни та перші місяці повномасштабної війни далися непросто – доводилося економити на всьому, і найперше – на харчуванні.
Ця сімʼя, як і десятки тисяч інших сімей вимушених переселенців, отримують щомісяця пакети з продуктами від «Операції благословення». Допомога дозволяє їм більш збалансовано харчуватися і менше переживати за майбутнє.
«Ми з чоловіком вже двічі переселенці, бо ми родом із Луганської області, й війна розпочалася у нас набагато раніше, ніж у всій Україні, – розповідає Юліана. – Як я прийшла до того, щоб подарувати сім'ю стільком дітям? Колись я сама була такою ж, як і вони. У мене не було домівки та люблячої родини, я жила на вулиці й була глибоко нещасною бездомною. Не мала, ані на що спертися, ані на що сподіватися, але Бог подарував мені сім'ю – у 16 років мені прийняла родина пастора церкви. Тільки тоді я відчула сімейне тепло і збагнула неймовірну важливість сімʼї. Вже тоді, з 16 років я знала, що коли виросту, поділюся цією радістю з багатьма дітьми.
З чоловіком ми познайомилися в училищі. Я була першокурсницею, він навчався на другому, й ми закохалися. Одразу йому повідомила, що за будь-яких обставин візьму в сім'ю прийомну дитину. Він спочатку погодився, та потім був проти, але зрештою його думка змінилася. Багато хто змінює свій погляд на всиновлення, коли бачить, як глибоко покинуті діти прагнуть любові.
Наші дітки з дуже складних сімей: два хлопчики жили на вулиці у наметі, інша дівчина бачила, як убили її маму… Але кожна дитина має жити у сімʼї, й усі наші діти – народжені серцем.
Чи важко мені впоратися з десятьма? Кожен практикує свої методи долати труднощі. Після двох років поневірянь вулицею, коли я була підлітком, зараз для мене не всі проблеми є проблемами. Є недоліки, є те, що потребує корекції, а є і реальні проблеми. Отак і дивлюся на життя.
Війна прийшла, коли у нас було четверо прийомних дітей. Почалися бомбардування, й ми вивезли дітей до Німеччини, а самі залишилися волонтерити. Пізніше переїхали до Краматорська, взяли ще шістьох дітей та планували будувати там життя.
Але у 2022 році на місто полетіли ракети, навколо збільшувалася кількість смертей та руйнувань. Бог дав мені чітке слово, що треба виїжджати. Ми зобов'язані берегти своїх дітей, і розуміли, що не можемо залишатися на війні. Однак, виїжджати з України ми теж не хотіли.
Я щиро розповіла про свої роздуми у сторіс підписникам моєї інстаграм сторінки – сказала, що ми з дітьми категорично не хочемо евакуюватись за кордон. Для мене важливо, щоб діти навчалися рідною мовою і не переживали стреси переїздів. Через свою сторінку я почала шукати прихисток на території України, і на мене вийшла жінка з колективного дитячого будинку сімейного типу. Ми швидко вирушили сюди, й жодного разу не пошкодували. Чоловік ще двічі повертався до Краматорська за нашою побутовою технікою та іншими речами, без яких не обійтися великій сімʼї.
Ми дуже вдячні організації «Операція благословення» за продукти! Це дуже необхідна допомога для нас – особливо зараз, коли ціни стрімко зросли вдвічі-втричі.
Нам було дуже складно, коли почалася війна, і коли ми в березні приїхали сюди, не мали ніякої підтримки. Був переломний момент, затримки виплат, подорожчання, переїзди, величезні витрати…
На нашу сім'ю на один раз потрібно 3-4 кілограми м'яса, а ціни з початком війни дуже виросли, й повноцінний корисний раціон, збагачений білком, був не завжди, бо його було вкрай утратно забезпечити. Коли нам прийшла перша гуманітарна допомога від вас, ми просто з таким захопленням її розібрали!
Коли ми отримуємо від вас пакет з продуктами – крупами, олією, чаєм, консервами, – ці почуття не передати словами! Ми радіємо, адже розуміємо, що заощадили, а значить можемо дозволити собі м'ясо.
Я розумію, що кошти на ці продукти збирали люди з Америки та Європи. Можливо, вони не бідують як українці, але вони могли б ці гроші, що пожертвували, витратити на себе – піти в кіно чи театр. Та вони дбають про нас, й ми це дуже цінуємо! Велике дякуємо кожній людині!»
Сотні тисяч сімей як ця змогли врятуватися з небезпечної території, але усе ще потребують всебічної підтримки. Ви можете долучитися до допомоги через партнерство у цьому проєкті!
Якщо бажаєте зробити свій фінансовий внесок, будь ласка, перейдіть за посиланням.
Якщо ваше серце відкрите, прийміть рішення перераховувати будь-яку посильну суму щомісяця – це буде важливою допомогою у благодійних проєктах CBN Emmanuil та підтримкою людям, яких вдається охопити турботою.