Кожному потрібна можливість змінити власне життя!
Один з навчальних центрів «Обітниці сироті» розміщений просто у ромському таборі в смт Середнє, неподалік від Мукачева. Сюди Юлю привела її мама, коли дівчинці виповнилося 7 років. Тоді ніхто й близько не здогадувався, наскільки глибоко «Обітниця сироті» вплине на майбутнє Юлі та формування її як особистості.
Багато дітей радо приходять до центру, тому що окрім навчання їх тут годують, забезпечують одягом та взуттям, дарують подарунки. Юля також потребувала матеріальної допомоги – вона з ромської родини, де п’ятеро дітей, сім’я живе за межею бідності. Проте дівчинка виявилась дуже охочою до знань. Вона любила навчатись, була допитливою та уважною. Працівники навчального центру допомогли дівчинці вступити до державної загальноосвітньої школи, а потім волонтери допомагали Юлі засвоювати шкільну програму та готувати домашні завдання. Також дівчинці придбали необхідну для навчання шкільну канцелярію.
Юля із задоволенням відвідувала заняття у центрі «Обітниці сироті». Вона навчалась пізнавати світ й кожного дня слухала Слово Боже. Невимушене спілкування з волонтерами центру дарувало їй підбадьорення та спокій. Саме тут Юля увірувала у Бога і прийняла Ісуса у своє серце. Дівчинка навчилась співати та танцювати, вона славила Бога та брала участь у християнських святах. Вчилась служити Богу та допомагала наставникам доглядати за малечею.
Коли Юля закінчила 9-й клас, вона виявила бажання продовжити навчання. Зазвичай у ромській культурі, дівчата її віку вже мають чоловіка та власних дітей. Але вони позбавлені можливості досягти того, що виходить за межі сталих норм закритого ромського осередку. Однак Юля поставилась до свого майбутнього відповідально. За допомогою працівників навчального центру, вона поступила до ПТУ в м. Мукачево й почала опановувати професію швачки.
На жаль, щоденні поїздки на навчання з селища в місто та найпростіші потреби дівчинки як студентки вимагали коштів, яких родина не мала. До того ж її домашнє оточення та побутові умови не сприяли досягненню Юліної мрії вільно обирати власне майбутнє. Тому на час навчання дівчині надали можливість проживати у мукачівському притулку для дівчат, що також заснований «Обітницею сироті».
Юлі довелося призвичаюватися до темпу життя, в якому живуть її українські однолітки. Їй багато чому довелося навчатися: доглядати за собою, прибирати у кімнаті та домі, тримати речі в порядку, користуватись побутовими приладами, куховарити та розпоряджатися грошима. Завдяки своєму новому оточенню та спілкуванню з волонтерами та наставниками «Обітниця сироті» Юля вчилася служити Богу і людям, спілкуватися та дружити, допомагати нужденним.
Під час літніх канікул дівчина працювала на швейній фабриці, і їй дуже подобається її робота. Вона хоче працювати й заробляти гроші, щоб підтримувати свою родину та допомагати нужденним.
За минулий рік навчання Юля полюбила свій новий спосіб життя! Навіть коли її родина вирішила виїхати за кордон – якомога далі від війни, вона категорично відмовилась їхати разом з ними. У вільний час дівчина допомагає плести маскувальні сітки для фронту, готувати обіди для переселенців у помісній церкві та робить багато добрих та корисних справ.
«Я хочу служити Богу, людям, своїй родині. Хочу закінчити навчання, мати хорошу роботу... Я покладаю надію на Бога. Знаю, що Він мені допоможе!» – каже дівчина.
Зараз Юлі 16 років, і проєкт «Обітниця сироті» дав їй можливість змінити власне життя. Вона щиро вдячна усім наставникам, навчальному центру та притулку для дівчат за можливість досягти кращого майбутнього.
Дякуємо кожному з вас, хто підтримує «Обітницю сироті» добровільними пожертвами! Ви допомагаєте відкривати безмежний світ можливостей для таких дітей, як Юля!