Як застосувати духовні і «недуховні» дари у церковному служінні

Першоапостольська церква переживала пробудження, помістні громади масово множилися. І тут перед духовними наставниками постало питання: хто буде опікуватися цими людьми — годувати, піклуватися про матеріальні (фізичні) потреби і розбирати питання взаємовідносин?

«Тоді ті Дванадцять покликали багатьох учнів та й сказали: Нам не личить покинути Боже Слово, і служити при столах. Отож, браття, виглядіть ізпоміж себе сімох мужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрости, їх поставимо на службу оцю» (Діяння 6:2-3)

Служителю, який служить у церкві словом (проповідь, духовне наставництво), складно встигнути також і у покритті фізичних потреб спільноти. Йому важливо зосереджуватися на молитві і тому, як передати людям одкровення Духа Святого. Тому в церкві мають бути і інші служителі, які, наприклад, прибирають та готують приміщення для проведення богослужіння. Це служіння вимагає посвяти і сталості, але воно показує турботу про церкву — про свою духовну сім'ї.

«Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу» (До Римлян 12:1)

Жертви бувають різні, і не всі вони бажані Богу. Секрет угодної Богу жертви у мотивації і стані серця людини, яка жертвує. Дух релігійності звинувачує і вимагає непосильних жертв — ніщо інше так сильно не відвертає людину від церкви як він. Якщо серце людини вражене ним та знаходиться у неправильному стані, то скільки б добра і жертв вона не робила, та з Богом може так і не познайомитися.

«і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість» (Римлян 12:2)

Отже, труд, жертви і даяння мають відповідати принципам Божого Царства, що викладені в Писанні. Як це зробити? Божим Словом наситити розум і діяти згідно Слову.

«Бо як в однім тілі маємо багато членів, а всі члени мають не однакове діяння» (Римлян 12:4)

Ми відрізняємося один від одного, та кожен з нас має дари, що варто використовувати у Славу Богу і для служіння людям. І саме нашим відмінностям ми можемо служити у різних напрямках.

«А інших поставив Бог у Церкві поперше апостолами, подруге пророками, потретє учителями, потім дав сили, також дари вздоровлення, допомоги, управління, різні мови» (1 Коринтян 12:28)

Кожен з нас створений для того, щоб використовувати дані Богом дари, «підшитий» під них. Ми гармонійно рухаємося і ростемо в Дусі через свої дари.

У Бога все знаходиться в балансі, немає неважливих і непотрібних дарів. Кожен з них доречний в певному місці в певний час. А нам важливо піклуватись про те, щоб бути у єдності та гармонії, щоб жоден дар не величався над іншим.

«У ревності не лінуйтеся, духом палайте, служіть Господеві, тіштесь надією, утиски терпіть, перебувайте в молитві» (Римлян 12: 11-12)

Також дуже важлива мотивація. Іноді Дух Божий вводить нас у служіння, але виходимо ми з нього через людей які нас образили чи оббрехали. Піддавшись почуттям, ми кидаємо важливу для Господа справу, не запитавши про це у Нього.

• Що саме мотивує нас служити? 
• Як сильно ми залежимо від думки оточуючих? 
• Чи беремо ми участь у служінні заради Бога або задля похвали від людей? 
• Якщо нас не помітять, не надихнуть та не похвалять, чи продовжимо ми стало і вірно продовжувати своє служіння?

Ми будемо отримувати результат свого служіння і виходити на новий рівень взаємовідносин з Богом, але треба перемагати лінь — долати її духовним завзяттям, бути постійними в своєму служінні. Тоді ми своїми очами побачимо втілення цього: «І росло Слово Боже, і дуже множилося число учнів у Єрусалимі, і дуже багато священиків були слухняні вірі» (Дії 6:7)

Олена Львова, церква «Виноградник» (м. Київ)
На основі проповіді