Хоспіс, у якому рятують життя
Хоспіс — це місце, де полегшують останні дні, але хоспіс у м. Часів Яр (Донецької обл.) Рятує самотніх літніх людей від небезпек обстрілів і голодної смерті.
Більшість пацієнтів хоспісу народилися під час війни, й зараз, коли знов триває військовий конфлікт, вони змушені тікати з рідних домівок. Завдяки турботі та підтримці, у цьому хоспісі вони не думають про близьку смерть, а зосереджені на житті — садять овочі, доглядають за городом, готують консервації, отримують необхідну медичну допомогу, харчування та підтримують один одного.
Більшість з них нікуди не виїжджали останні десятиліття, плануючи провести й передсмертні дні у тиші рідного двору. Проте 2014 року їх розмірене життя порушили вибухи снарядів. Документи, які вони збирали до оформлення свідоцтва про смерть, стали в нагоді, щоб бігти якомога далі від війни...
Віктор Микитович народився у 1958 році, все життя прожив у рідному селі Кримське, Луганської області. Працював трактористом, потім змінив ще кілька професій. Одружився, народив сина, розлучився... Жив з матір'ю, доглядав за нею до самої її смерті. Коли залишився самотнім, продовжував працювати — вже без оформлення, бо у його населеному пункті немає можливості працевлаштування.
У кінці 2019 року впав й отримав складний перелом колінного суглоба. Чоловік опинився у безвиході: доходу немає, медичні послуги необхідного йому рівня у селі відсутні, доглядати за ним нема кому. За час хвороби накопичилися борги за комуналку, й ці послуги відключили. Оскільки село Кримське знаходиться на лінії розмежування поточного військового конфлікту на Донбасі, розраховувати на допомогу від держави також нема сенсу....
Волонтери перевезли Віктора Микитовича до хоспісу у м. Часів Яр. Тут він нарешті отримав гідні умови проживання, 3-х разове харчування, постійний догляд і соціальну допомогу від фахівців ГО «Пролісок».
Віктор пройшов мед.комісію та отримав групу інвалідності, а також подав пакет документів на соціальні виплати — для нього це можливість пройти реабілітацію та жити самостійно.
Крім цього, завдяки своєму прагненню «не бути утриманцем», Віктор як може, допомагає у роботі хоспісу — працює на кухні, городі й допомагає по господарству. Все це допомогло чоловікові швидше відновлюватися, й сьогодні він все рідше використовує милиці.
У хоспісі р Часів Яр сьогодні кілька десятків людей. Їм щодня потрібні харчові продукти та засоби гігієни. CBN Emmanuil регулярно підтримує хоспіс, і ми вдячні кожному партнеру, хто жертвує на наш проєкт, тим самим доглядаючи за самотніми і покинутими старими.
Ось тут ви можете побачити кілька фотографій з життя хоспісу у м. Часів Яр.