Добре серце Елізи

Щира християнська любов і небайдужість наставників Тренінгового центру проєкту «Обітниця сироті» допомогла 11-річній Елізі здобути впевненість у собі, подолати страхи, сором'язливість та знайти друзів.

Еліза живе у контейнерному містечку в місті Ванадзор (Вірменія) разом із мамою, сестрою та татом. У них залізний «будинок», в якому дуже спекотно влітку, і холодно взимку, а ще мало місця. Але найчастіше її батька немає вдома – він їде за кордон заробляти гроші на потреби сім'ї, і лише двічі чи тричі на рік повертається на короткий час. Дівчатка завжди з нетерпінням чекають на нього, для них це найрадісніший час.

Еліза замкнена і сором'язлива, їй важко даються стосунки з людьми, але вона зацікавилася, почувши від знайомих дітей про безплатні заняття інформатикою, англійською та російською у Тренінговому центрі, який функціонує за фінансової підтримки проєкту «Обітниця сироті». Але найголовніше – тут учні знайомляться з Біблією, дізнаються про Ісуса та можуть зростати духовно.

Спочатку Еліза рідко брала активну участь у заняттях у Центрі. Їй важко було звикнути до незнайомої атмосфери, і вона почала пропускати уроки. Співробітники помітили це і вирішили ближче познайомитись із сім'єю дівчинки.

«Еліза завжди була небалакучою, вона мало говорить про свої будні, – розповіла мама Елізи, приймаючи гостей із Тренінгового центру у своєму домі. – Діти товаришують один з одним, але в неї немає подруг. Я дуже турбуюся про це і сподіваюся, що у вашому Центрі Елізі допоможуть».

Щоб підтримати дівчинку, її включили до групових занять, а також в особистих розмовах багато говорили про важливість дружби та спілкування. Еліза почала відкриватися. Якось вона поділилася тим, що її давно турбувало: «Раніше в мене було багато подруг. Але я поділилася секретом з однією подружкою, і наступного дня весь клас сміявся з мене, переказуючи мою таємницю один одному. Я дуже образилася і вирішила, що більше нікому нічого не розповідатиму».

Викладачі Центру звернули увагу, що в Елізи знизилися оцінки у школі, хоча знання були добрими. У розмові з'ясувалося, що навіть знаючи правильну відповідь, дівчинка мовчить через страх і хвилювання. Співробітники Центру почали активно залучати Елізу до обговорення різних тем. Згодом дівчинка перестала переживати й все легше відгукувалася на розмови та висловлювала свою думку.

Стало видно, що Еліза почала змінюватись. Знаючи про її сором'язливість, співробітники Центру завжди намагалися створити позитивну атмосферу під час спілкування, а також підтримували дівчинку історіями про Ісуса та Його друзів. Так вона дізналася, що в неї є Друг, який ніколи не зрадить і не підведе, і що Ісусу можна довіряти завжди! А ще Еліза зрозуміла, що коли їй складно поділитися чимось зі своїми подругами чи мамою, то її наставники – як віруючі в Ісуса люди – завжди готові вислухати та допомогти.

Все це допомогло Елізі відчути себе у безпеці та підвищило впевненість у собі. Згодом вона почала допомагати іншим дітям та подружилася з однією дівчинкою.

Мама з великою радістю реагує на зміни в доньці: «Вона почала спілкуватися з сусідськими дітьми й стала настільки уважною і дбайливою, що не може байдуже проходити повз безпритульних тварин. Привела додому бездомну кішку і почала доглядати за нею! Дякую вам! Дочка така задоволена! Вона часто розповідає про ваше добре ставлення, увагу, турботу і любов. Вона навіть хоче стати вчителькою, щоб бути як ви! І я дуже тішуся, що вона більше не боїться спілкуватися з дітьми!»

В одній з індивідуальних розмов Еліза поділилася: «Мені подарували Дитячу Біблію, і я почала її читати. А ще на духовних заняттях я слухала про Ісуса і всюди на малюнках помічала, що Він дуже рідко був один. Ісус завжди знаходився в оточенні 12 друзів, у багатьох випадках був серед народу, а коли відокремлювався, то починав молитися і говорити з Богом. Це стало для мене прикладом, і я намагалася подібно до Ісуса спілкуватися з багатьма людьми. А коли залишалася одна, це було для мене ніби знаком, що треба помолитися».

Нещодавно на уроці говорили про біблійних героїв, і Еліза відповіла, що її найулюбленіший герой – Ной, бо нагадує її тата.

«Як Ной будував ковчег і люди сміялися з нього, так і мій тато їде далеко від нас, щоб заробити грошей і збудувати дім. Багато родичів не вірять, що й у нас буде свій дім. Я й сама чула, як мама з татом говорили, що це дуже важко. Але ми віримо, що може статися диво!

– пояснила дівчинка. – Я багато молюся про це. Поки це нереально, але ми з мамою знаємо, що Бог чує наші молитви і Його відповідь не запізниться!»

Співробітники Центру продовжують підтримувати контакт із сім'єю Елізи та допомагають їм продуктами. Вони радіють, помічаючи позитивні зміни у її житті, й впевнені, що Бог продовжить працювати з добрим серцем цієї дівчинки.

Дякуємо вам за те, що підтримуєте «Обітницю сироті» та допомагаєте впливати на життя дітей групи ризику!

Щоб перерахувати добровільну пожертву, перейдіть за посиланням.
Дякуємо!