Турбота відкриває двері до дитячих мрій

Максим народився, коли його мати була у стані тяжкого алкогольного спʼяніння, й вона ніколи не приділяла уваги синові. Але у житті хлопчика траплялися небайдужі люди –  одна знайома матері часом допомагала їм грішми і їжею та намагалася спрямувати матір Максима на вірний шлях. Саме вона вмовила жінку звернутися до «Пілігріма» по допомогу, коли хлопчику настав час йти до школи…

Маріупольський центр дитячої реабілітації «Республіка Пілігрим» – партнерський проєкт «Обітниці Сироті». Центр надає допомогу дітям, які потрапили у важкі життєві обставини або мають різного виду наркотичну та алкогольну залежність. Серед вихованців центру є діти, евакуйовані із зони військових дій, позбавлені батьківського піклування, безпритульні або ті, хто зазнають лиха у неблагополучній сімʼї. Заразі усі діти центру евакуйовані до Німеччини.

9-річний Максим перебуває у центрі вже три роки. Його мати ніколи не приділяла уваги хлопчику. Народила його вдома у стані тяжкого алкогольного сп’яніння – «швидку», яка забрала породіллю і немовля до лікарні, викликали сусіди. Перші кілька років Максимового життя його батько був поряд, і мати стримувалася від згубних пристрастей. Але батько Максима поїхав на заробітки до Італії, і там потрапив до в’язниці. Хлопчик залишився без батьківського нагляду.

Коли Максима приводили з дитсадочка, малюк годинами вештався на вулиці та просив їжу у сусідів, а мати у цей час займалася своїм особистим життям.

Найважчим спогадом дитинства для Максима стала пожежа, що трапилася у них вдома. Мати залишила їжу на плиті і кудись пішла. «Я відчув запах гару, зайшов до кухні, а там усе палає, – згадує Максим. – Ми зі старшим братом швидко вибігли з дому і побігли до школи, де часто гуляли. Це було дуже страшно».

На щастя, все обійшлося. Полум’я побачили сусіди й викликали пожежних.

Окрім сусідів, були у житті хлопчика і інші небайдужі люди. Часом одна знайома матері допомагала сімʼї грішми та їжею, час від часу вона намагалася спрямувати матір Максима на вірний шлях. Саме вона вмовила жінку звернутися до «Пілігріма» по допомогу, коли хлопчику настав час йти до школи.

Максим був неймовірно худеньким та маленьким для свого віку. Новий вихованець центру жадібно їв, наче не міг наїстися. Особливо він любив хліб, тому що це була його основна звична їжа вдома у мами. Перший час кухарі розчулено дивувались, що дитина настільки невибаглива в їжі і завжди вдячна. За фінансової підтримки «Обітниці сироті» Максим нарешті почав отримувати повноцінне вітамінізоване харчування. Завдяки «Пілігріму» хлопчик має усе необхідне, щоб повноцінно рости та розвиватися: безпечне житло, медичне піклування, власні речі, можливість здобути освіту…

У центрі хлопчика оточили увагою, він охоче спілкується з працівниками та волонтерами, відповідає дружньо та лагідно. Завдячуючи зусиллям небайдужих до долі хлопчика людей та підтримці «Обітниці сироті», його життя докорінно змінилось. Максим знайшов тут друзів і дуже любить обійми, яких йому так не вистачало в ранньому дитинстві.

Максим охоче приймає участь в усіх заходах центру. Він активний та уважний на біблійних заняттях, щиро молиться за Україну та за батьків, які залишилися у Маріуполі.

Хлопчик має мрію – стати кухарем: «Я зроблю велику піцу для всього “Пілігрима”!» –розповідає Максим про перше, що зробить, коли його мрія втілиться у життя.

Занедбана і голодна дитина не вміє мріяти. Вона думає про їжу та безпеку й зростає в оточенні зла. Але коли дитина групи ризику отримує любляче та безпечне середовище, вона вчиться вірити у добро і мріяти про майбутнє. Тому настільки важлива турбота про дітей, які живуть у несприятливих умовах!

Дякуємо кожному, хто підтримує проєкт «Обітниця сироті»!
Долучайтеся до партнерства – це просто!