Велике горе великої родини
«У святій Своїй оселі Бог — Він батько сиротам, та вдів заступник» (Псалми 68:6).
Цього року в один з будинків у селі Скаржинці, що на Хмельниччині, весна не принесла радості. Тут, серед квітучих садів, оселилася тиша, від якої холоне кров. Тепле сонце і соковита зелень не приносять втіхи… У цьому будинку живе багатодітна матір, яка лише кілька місяців тому стала вдовою.
Її доля жахливо віддзеркалює той факт, що війна вбиває не лише кулями, а й важким тягарем горя, що вкладає на плечі тих, хто втратив рідних.
Ганна та Роман мріяли розширити хату, облаштувати зручний простір для життя їх великої родини. Однак сьогодні Ганна зустрічає нас на порозі сама. Незавершена прибудова поруч – німе нагадування про нереалізовані плани, які перекреслила смерть.
«Мій чоловік Роман пішов захищати країну. На фронті він дуже захворів. Хвороба виявилася сильнішою за його козацький дух, і у лютому цього року його не стало, – розповідає Ганна. – У моєму серці саме пекло. Десятеро дітей… Старша донька заміжня в Грузії, а дев’ятеро в Україні, зі мною. Дві дорослі доньки мають інвалідність та вади слуху, вони нічого не чують і потребують постійної опіки. А ще семеро неповнолітніх маленьких…
Коли йдуть до школи або в садок, намагаються удавати що усе добре та жити “як усі”, але коли повертаються додому – замовкають і чорніють від болю.
Їх більше не зустрічає тато. До цього неможливо звикнути. Мені самій боляче, та вдесятеро гірше бачити біль малят».
Ганна згадує, що початок повномасштабного російського вторгнення приніс їй передчуття неминучої біди. Тоді, у 2022-му, її накрила хвиля неконтрольованого страху, причину якого вона зрозуміла лише тепер.
«Коли почалася війна, у мене була істерика. Шок. Безумовно, відчувала трагедію для всієї України, бачила ракети, чула вибухи. Але не могла збагнути, чому мене так сильно “тіпає”. Тепер розумію… Це було передчуття, що ми не всі вистоїмо. Так і сталося.
Війна забрала мого Романа. Мого найкращого чоловіка, нашого годувальника.
Ми мріяли про мир і великий будинок, де всім буде комфортно. Він почав будувати цю прибудову, бо сім’я росла, дітям ставало тісно… Не закінчив. Мрії не збулися через війну. Смерть прийшла швидше, аніж втілилися наміри й бажання жити нормальним життям».
Залишитися одній з дітьми у небезпечні часи – важко, але коли поруч девʼять дітей, і двоє з них потребують особливого догляду – це складне випробування.
Волонтери «Операції Благословення» привезли родині безоплатні великі продуктові набори від організації Convoy of Hope («Конвой надії»), а також насіння овочів для городу з Голландії від ORA.
«Підіймати самій таку родину дуже складно. Але я безмежно вдячна, що ви про нас згадали та не залишили мене одну! – зворушено каже Ганна. –
Для мене та моїх дітей ці продукти – велика підтримка! А насіння від ORA ми посадимо в пам’ять про тата. Будемо сіяти та доглядати рослини, бо дітям треба їсти свіженьке!»
Ми щиро співчуваємо Ганні та тисячам сімей, які так само внаслідок війни зазнали найболючіших втрат. Просимо вас молитися за родини, для яких вдівство, сирітство та злидні стали гнітючою реальністю. Також просимо разом з нами продовжувати робити усе можливе, щоб допомогти їм долати важкі часи. Завдяки роботі «Операції Благословення» та підтримці наших партнерів – зокрема, Convoy of Hope та ORA – знедолені люди отримують гуманітарну допомогу. Щодня ми бачимо, як їх життя полегшують безоплатні продукти, насіння навесні або паливні брикети у зимовий період.
Ви можете зробити свій внесок! Перейдіть за посиланням нижче, щоб надати фінансову підтримку «Операції Благословення»! Нехай родини, де важливий кожен шматочок хліба, мають, що їсти. Нехай кожна вдова знає, що поруч є небайдужі люди, готові надати підтримку! Нехай люди, які залишилися віч-на-віч з горем і розпачем отримають трохи надії…