Пошана: останнє слово
«…ти дорогий Мені, Я тебе шаную і люблю» (Книга Пророка Ісаї 43:4).
Мене досі вражає те, що зробила моя бабуся. Вона прийняла рішення піклуватися у своєму домі про мого дідуся – свого колишнього чоловіка – до його останніх днів. Вона робила усе можливе, щоб допомогти йому, коли складні проблеми зі здоров'ям призвели до погіршення його стану. Вона проявляла до нього таку благодать, яка могла походити лише від Ісуса – особливо, коли знаєш їхню історію…
Мій дідусь був чудовою людиною, служив Господу та кілька років був пастором церкви п'ятидесятників. Він був відомий своїми палкими проповідями та пристрастю до Господа. Однак у певний момент він дозволив алкоголю стати ідолом свого життя. Після цього мій дідусь відійшов від Бога та став повноцінним алкоголіком. Його виховували у суворості, то ж коли він пив, до нього природно приходила лють. Моя мама розповіла багато історій про насилля, що вони зазнавали від нього. Одного разу це стало настільки небезпечним, що моя бабуся та її четверо дітей були змушені тікати, щоб врятувати свої життя. Вони вилізли з вікна з бічної сторони будинку й сховалися у родичів, щоб ніколи не повертатися назад.
Якби моя бабуся могла себе асоціювати з якимось біблійним персонажем, то це був би Давид.
Він став об’єктом гніву та заздрощів царя Саула, і зрештою був змушений тікати, щоб рятувати своє життя (1 Самуїла 20). Кілька років він присвятив тому, що ховався від Саула, хоча Самуїл помазав його наступним царем Ізраїлю (1 Самуїла 16:13). Однак Давид зберігав чистоту серця перед царем Саулом, завжди обираючи шанувати його.
Друга книга Самуїла розповідає, що Давид та його люди плакали за Саулом та Йонатаном, почувши, що ті були вбиті в битві. Вони тужили за тим самим царем Саулом, який неодноразово намагався вбити Давида. Давид плакав за ними і постився. Замість того, щоб святкувати довгоочікуване визволення від Саула, Давид складає жалобну пісню на честь царя Саула та Йонатана (2 Самуїла 1:17-27).
Зверніть увагу на слова, які Давид використовує для опису царя Саула. Чотири рази він називає його «могутнім героєм» (2 Самуїла 1:19, 21, 25, 27).
«Саул і Йонатан — їх, милостивих, ми за життя любили, їх навіть смерть не розлучила. Були вони прудкіші за орлів, були вони за левів дужчі» (2 Самуїла 1:23).
Милостиві? Люблячі? Тут йдеться про того самого чоловіка, який намагався пробити списом голову Давида? Швидкі? Сильні? Спогади Давида про Саула були сповнені ніжності.
Моя бабуся була прикладом такої ж пошани, яку ми бачимо на прикладі з царем Давидом. Перенесемося на два десятиліття вперед: попри знущання, попри те, що моїй бабусі довелося бути матір’ю-одиначкою та починати кар’єру, попри нескінченні наслідки його вчинків, моя бабуся вирішила бачити мого дідуся в іншому світлі. Вона взяла мого дідуся до себе додому, щоб дбати про нього, коли він вже не міг піклуватися про себе самотужки.
Зрештою на смертному одрі мій дідусь знову присвятив себе Христу. У мене немає жодних сумнівів, що любов, яку моя бабуся виявила до нього, допомогла пом’якшити його серце, щоб він повернувся до Ісуса.
Коли ми бачимо себе очима Ісуса, ми можемо ту саму благодать поширювати на інших. Ми бачимо Його прощення та Його серце, повне поваги до нас. Ми бачимо інших людей по-іншому.
А як щодо вас? Чи є хтось, кого ви б хотіли побачити по-іншому? Ви потребуєте Божої допомоги у цьому? Запитайте Його про це сьогодні. Але не дивуйтеся, якщо Він спочатку покаже вам те, як Він бачить вас!
Річ Міллер
CBN Daily Devotions
Якщо ви потребуєте молитовної підтримки – перейдіть за посиланням, щоб звʼязатися з нашими служителями