Нове життя Поліни

«Обітниця сироті» підтримує проєкт «Країна без сиріт» у Киргизстані, й через нього вплинула на долю 9-річної дівчинки з міста Каракал.

Поліна молодша дитина у сім'ї, загалом їх дев'ятеро. Троє її старших братів та сестра виховувалися у дитячому будинку, а вона жила з алкозалежною матір'ю у жахливих побутових умовах. У їх оселі постійно курили, приходили п’яні гості... Поліна недоїдала, часто хворіла і мала недостатню вагу. Її зовнішній вигляд був не дуже привабливим: спутане волосся, брудний одяг, просочений вогкістю та тютюновим димом…

Мама народила дівчинку вдома, тому Поліна не мала свідоцтва про народження та медичної карти, не отримала жодного щеплення. Замкнена та сором’язлива дівчинка не ходила до школи та майже не спілкувалася з однолітками. Коли їй виповнилося сім років, старша сестра Таня забрала Поліну жити до себе. Там було тісно, адже Таня з чоловіком виховували маленьку доньку, а ще у них жили троє сестер Поліни. Але восени Поліна пішла у перший клас, а трохи згодом почала ходити до церкви. При церкві функціонує проєкт «Країна без сиріт», й з літа минулого року Поліна відвідує заняття дитячого клубу. Волонтери проєкту «Країна без сиріт» почали підтримувати родину Тані, зокрема придбали для дівчаток одяг, взуття та шкільне приладдя, час від часу привозили продукти. Загалом життя Поліни змінилося на краще, однак вона, як і раніше, мала потреби, що не були задоволені. У домі було дуже тісно, ​​дівчинка не мала власного ліжка, їй ніде було робити уроки. Навчанням дитини цікавилися мало.

«У Тані було краще, ніж у мами. Тут не було п'яних людей та горілки. Мене не били. У мене було що поїсти, ─ розповідає Поліна. ─ Але я також дуже хотіла, щоб Таня ходила на батьківські збори та шкільні концерти, й могла вчасно здавати гроші до школи. Однак, Таня не мала ані часу, ані грошей, і мені часто було соромно».

Коли Таня народила другу дитину, сім'ї стало ще важче. Більш за все Поліна хотіла мати батьків. «Я мріяла і молилася, щоб у мене були тато і мама. Мені хотілося когось так називати», ─ зі сльозами на очах розповідає дівчинка.

На заняттях дитячого клубу Поліна із задоволенням смакувала їжею, яку готувала волонтерка «Країни без сиріт» Тетяна Деркембаєва. У Тетяни та її чоловіка Аската було двоє усиновлених дітей, одна дитина під опікою та свій синочок шести років. Їх діти потоваришували з Поліною та її сестрою Євланою, і подружжя попросило дозволу у Тані взяти дітей до себе у гості. Потім під час весняних канікул дівчата залишилися у родині Деркембаєвих на тиждень… Вони усе більше звикали один до одного, й настав час, коли Аскат та Тетяна попросити маму дівчаток надати дозвіл на опіку над дітьми. Мати погодилася та підписала документи. Сестра Таня також дала свою згоду.

За сприяння волонтерів проєкту «Країна без сиріт» Поліні оформили свідоцтво про народження. Тепер вона разом з сестрою живуть у новій сім’ї. Майже одразу дівчинки вирішили називати нових батьків татом та мамою.

«Я дуже щаслива! У мене є батьки ─ тато та мама! Нещодавно тато ходив до моєї школи на батьківські збори. Я думала, що він забуде, але коли він прийшов і сказав усім, що він ─ мій тато, я пишалася і дуже раділа! Мої однокласники були дуже здивовані», – розповідає Поліна.

Для команди проєкту велика радість бачити зміни у житті дівчинки. Поліна часто розповідає про те, що тепер має сім'ю! Тепер у неї є власна кімната та ліжко, вона добре харчується. Вона чистенька, охайна.

Позитивні зміни відбулися і у характері дівчинки ─ вона стала набагато комунікабельнішою.

Наприкінці травня на шкільне свято «Прощавай, Абетко!» прийшли тато, сестри та братик Поліни. Дівчинка була такою щасливою! Тепер вона мріє про те, як святкуватиме свій день народження у сім'ї.

Віримо, що це лише початок добрих змін у житті Поліни! Завдяки нашим партнерам «Обітниця сироті» (Orphan'sPromise) ми маємо можливість бути частиною цих змін!

Будь ласка, продовжуйте підтримувати «Обітницю сироті»!
Кожна знедолена дитина має отримати шанс на щасливе майбутнє!