Нехай загублені знайдуться
«…щоб визволитися від сітки диявола, що він уловив їх для роблення волі своєї» (2 Тимофію 2:27).
Минулого літа мій собака втік. Чоловік збирався на пробіжку, а я хотіла пофарбувати наші вхідні двері. Підготувала фарбу, брезент і підперла двері. Якраз тоді, коли мій чоловік вибіг на дорогу, Доджер вискочив через відчинені двері слідом за ним.
Він зник з моїх очей приблизно на дві хвилини, поки я не завернула за ріг і не побачила, як мій чоловік несе його додому. Але за цей короткий часовий проміжок я відчула справжнє занепокоєння. Я молилася за його безпеку, щоб він не вибіг на проїжджу частину, і сподівалася, що мій чоловік знайде його раніше за інших.
Лише після того, як пилюка вляглася, я замислилася: «Чи молилася я коли-небудь за загублені душі так, як молилася за свого загубленого пса?».
У 2 Коринтян 4:4 Павло пише:
Сатана — «бог» цього світу, осліпив розум цих невіруючих, щоб вони не бачили світла, що йде від Доброї Звістки про славу Христа, та Він є образом Всевишнього Бога.
І Тимофій говорить нам у 2 Тимофія 2:26, що вони «прийдуть до тями, вирвавшись із пастки диявола, який зловив їх живцем, щоб чинили його волю.
Боже Слово описує тих, хто далеко від Нього, як сліпих і полонених, і ця картина справді засмучує моє серце. Воно також нагадує нам, що Бог прагне, аби кожна людина прийшла до покаяння і будувала правильні стосунки з Ним.
(2 Петра 3:9, 1 Тимофія 2:2-4, Луки 23:34, Матвія 18:12-14).
В одному з перекладів Біблії є уривок Писання під назвою «Єремія плаче за грішну Юдею» (Єремії 8:18 - 9:1 (UMT)). У ньому ми чуємо плач Єремії від імені народу, до якого він був посланий проповідувати.
Печаль охоплює мене, і серце моє від жаху мліє. Я чую, як Мій обраний народ ридає «Хіба Господь не з ними? Хіба цар Сіону не там? Якщо народу боляче — то боляче й мені. Я в розпачі, від відчаю не можу говорить. Хіба там лікаря ніякого нема? То чом же зцілення не настає в мого народу? Якби ж то моя голова була повноводним озером, а мої очі – джерелом сліз, я б плакав день і ніч за всіма вбитими моїми людьми.
Як послідовники Христа, ми також покликані нести Його слово загубленим (Матвія 28:19-20). Нехай пророк Єремія, що плаче за свій народ, буде для нас прикладом. Приходьмо до Господа з серцем, яке болить за тих, хто заблукав, заступаймося за тих, хто страждає в полоні гріха, і сумуймо за тих, хто живе в занепалому світі без надії на Ісуса Христа.
Отче Небесний, дай мені Твоє серце для загублених.
Нагадай мені молитися за тих, хто далеко від Тебе, з такою ж ревністю та скорботою, з якою Єремія молився за Юдею. Дякую Тобі, що Ти прагнеш, аби ніхто не загинув. Дякую, що коли я був мертвий у своїх гріхах, Твоя благодать вивела мене з темряви до Твого дивовижного світла. Нехай ця молитва буде за тих, хто сьогодні живе в темряві. В ім’я Твоє молюся, амінь.
Торі Тронсон,
CBN Deily Devotion
P.S. Потребуєте молитовної підтримки? Звʼяжіться з нами!