Молитися як молився Ісус
«Отче [наш, Який на небесах], нехай святиться Ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє» (Луки 11:2).
Чи не про це йдеться? Бог всесвіту, «Батько, від Якого походить усе, і для Якого є ми, і один Господь – Ісус Христос, через Якого все, і ми через Нього» (1 Коринтян 8:6), є святим, цілком відмінним від будь-чого, що було створено, й Він заслуговує на нашу пошану.
І це Його воля, яку потрібно виконати, Його Царство, яке приходить, щоб панувати й призначене панувати просто тут і зараз – скрізь та завжди. Я не завжди це розумів.
Слова Ісуса («Нехай прийде Царство Твоє») стали ключем до глибокого розуміння Царства Божого й відкрили для мене життя, сповнене активної Божої присутності.
Через кілька років після зустрічі з Ісусом я все ще знаходився за межею «залежного від Бога» життя. І тоді я знову натрапив на молитву «Отче наш».
Хтось навчав молитися так, як Ісус навчав Своїх учнів, вказуючи на той факт, що учні вже мали б бути людьми молитви, адже вони були віруючими євреями. Проте Ісус явно молився по-іншому. Ми знаємо це тому, що вони просили Його навчити їх молитися так, ніби не знали, як це робити. Вони не знали, як молитися інакше!
Ісус це зробив. Зрештою, Він – наш приклад для наслідування (1 Петра 2:21). І якщо Він – у всій Своїй досконалості – регулярно відлучався, щоб провести час з Отцем у молитві (Луки 5:16, Марка 1:35), то в цих молитвах має бути щось особливе, чого і нам потрібно навчитися. І я навчився.
Фото2
Ми з дружиною щойно переїхали на відстань 40 годин дороги від нашого дому в Луїзіані. Ми тут, щоб разом з церквою служити на передовому рубежі місії, що присвячена розвитку сусідства та щоденного учнівства. За короткий час ми помітили, що багато людей, з якими ми зіткнулися, ще не зазнали у своєму житті впливу Божого Царства. Ми також розуміли, що для того, щоб нам бути носіями «передчуття Царства», воно перш за все має принести значно вагоміші зміни у наше життя.
Насправді частина молитви «Отче наш», а саме – «не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого» (Від Матвія 6:13) скоро почала набувати для нас абсолютно нового значення. Це відбулося, коли ми вступили в духовну війну на новому бойовому рівні, з яким ми ще ніколи не зустрічалися. І Бог визволив нас усіх від зла.
Однак, як виявилося, найголовніша битва була за те, щоб ця молитва укорінилася в моїй власній душі.
Я дізнався, що Бог найбільше готовий відповідати на молитви, щоб панувати саме над моїм серцем – моїми пристрастями й гріхами. Цар почав навчати мене кожного дня й навіть щомиті знову і знов віддаватися Його волі.
Я почав молитися про те, щоб прийшло Його Царство. Я просив, щоб Його воля виконувалася в моєму серці щодня, коли я прокидався злим або незадоволеним. А також, щоб це відбувалося і в моїй голові – щоразу, коли мої думки відверталися від Христового лиця й небесних реалій. Це наповнювало сенсом кожну мить.
Я виявив, що Бог хоче, щоб я зрозумів, що означає фраза «нехай святиться ім'я Твоє». Це говорить про те, що в моїх думках Бог має бути піднесеним над усім іншим. Це мало значення, що, подібно до Ісаї в тронному залі (Ісая, 6 розділ), я повинен був визнати свою власну малість і нечистоту (Ісаї 6:5). Чим більше я дивився на Нього, тим більше змінювався під впливом цього погляду (2 до коринтян 3:18). Але Бог був готовий подолати мій гріх і спілкуватися зі мною, якщо я попрошу Його простити мене (Від Луки 11:4).
Сьогодні я можу свідчити про роки вірної Божої присутності, що приносить Його Царство в мене і навколо мене, коли Він навчав мене Своїм шляхам за допомогою цієї молитви. То ж, наблизьмось до Бога і простягнемо до Нього руки, молячись про те, щоб прийшло Його Царство і щоб Його воля була виконана на землі, як і на небі.
Так і буде! Не сумнівайтеся в цьому ані на хвилину!
Перейдіть за посиланням, якщо потребуєте молитовної підтримки!