Хвала в моменті
«Увечері я впав і сльози лив, на ранок я підвівся вже щасливий!» (Псалом 30:5-6).
Я пишу цей текст в коридорі лікарні, очікуючи, коли мій чоловік вийде з операційної – у зараз у нього друга операції з видалення пухлини.
Якщо чесно, у такі моменти мені важко знайти причину для хвали. Мене охоплює тривога. Мої думки блукають там, де не мають бути, і я переконую себе, що єдина природна реакція — це страх і очікування найгіршого.
Але Бог очікує від нас іншого. У найважчі миті Він кличе нас до хвали.
Саме тому мене завжди втішають Псалми. Вони знову і знову нагадують про Божу верховну владу, про Його присутність у час скорботи. Хвала не завжди з’являється легко чи природно. Однак Псалми показують: хвала – це не просто емоційний порив, а заклик, заповідь.
«Усі, хто вірні, хто за Господом іде, псалми співайте Господу своєму, і славте всі Його святе ім’я! … Увечері я впав і сльози лив, на ранок я підвівся вже щасливий!» (Псалом 30:5-6, UMT).
Псалми хвали нагадують, що ми належимо Богові. Вони допомагають нам відвести погляд від обставин і зосередитися на Ньому — всемогутньому, суверенному, тому, хто тримає усе під контролем.
Коли ми свідомо віддаємо Богу повний контроль, наші серця можуть сповнюватися миром — навіть посеред бурі. І ми можемо з надією чекати ранку, коли знову прийде радість.
Псалмоспівець Давид подав нам чудовий приклад. Його життю не раз загрожувала небезпека. Його переслідували, на нього нападали, наче на дику тварину. Як і більшість із нас, він переживав моменти страждань і страху. Але він знав: хвала — це ключ до перемоги.
«Чому ти сумуєш, душе моя, і чому журишся в мені? Сподівайся на Бога, адже я ще прославлятиму Його – Спасителя мого й Бога мого» (Псалом 43:5).
Чи можемо ми прославляти Бога, коли нам страшно? Коли обставини довкола виглядають похмурими й безнадійними? Так, можемо.
Як і Давид, апостол Павло зазнавав насмішок і переслідувань. Його життя не раз було під загрозою. Його били, ув’язнювали, заковували в кайдани. Та навіть у в’язничній камері він славив Бога — і ця хвала стала шляхом до спасіння тюремника та його родини (Дії 16:23–32).
Наша хвала — не лише для нас самих. Так, Бог використовує її, щоб зосередити наші серця на Ньому. Але у Своїй благодаті Він також використовує її, щоб торкатися інших — часто саме через наше страждання.
Чи це легко? Ні.
Чи це можливо? Так!
Хвалити Бога серед болю — це свідомий вибір. Давид неодноразово робив цей вибір у Псалмах: «Я прославляю, Господи, Тебе…» (Псалом 30:1).
«Сподівайся на Бога, адже я ще прославлятиму Його – Спасителя мого й Бога мого» (Псалом 43:5).
«Буду Господа хвалити все життя моє, співатиму Богові моєму, поки живу» (Псалом 145:2).
Іноді хвала — це рішення, яке ми приймаємо щомиті.
Сидячи в залі очікування лікарні, я повинна свідомо обрати довіру: вірити, що Бог поруч, що Його мир — зі мною, замість того, щоб жити в тривозі та страху.
Можливо, хвала не змінить моїх обставин, але вона змінює мене. З Божим миром мої емоції стихають. З Його силою я можу йти далі — попри все, що принесе майбутнє. І завдяки Його благодаті хтось інший може знайти Його через мій шлях.
А як ти сьогодні вирішуєш реагувати на обставини життя?