Довіряти Богу у скорботні часи
«О Господи, я в небезпеці, зглянься! Я згорювався, виплакав всі очі, здавила туга душу й тіло. Життя моє згасає у печалі, і роки відлітають у журбі. З’їдає сили почуття провини, воно вгризається в мої кістки.…» (Псалом 31:10–11 UMT).
Кілька років тому, менш ніж за два роки, я втратила понад десять близьких людей — родичів, друзів, колег і людей, з якими мала спільне служіння. Це був надзвичайно важкий період. Часом горе здавалося нестерпним, і у своєму виснаженні я могла лише кричати до Бога.
Псалмоспівець Давид описував подібний досвід, коли вигукував: «О Господи, я в небезпеці, зглянься! Я згорювався, виплакав всі очі, здавила туга душу й тіло. Життя моє згасає у печалі, і роки відлітають у журбі. З’їдає сили почуття провини, воно вгризається в мої кістки.…» (Псалом 31:10–11 UMT).
У той час я часто запитувала себе: скільки ще триватиме мій період скорботи? У своїй жалобі я просила Бога вести мене й бути моєю силою — поки я проживала свої емоції та повільно поверталася до життя, мрій і цілей.
І знову слова Давида глибоко торкнулися мого серця: «Ти — моя Скеля, Ти — моя Твердиня, отож в ім’я Своє спрямовуй і веди» (Псалом 31:4 UMT).
Господь часто спрямовував мене до Святого Письма і до людей, які підтримували мене — словами співчуття, молитвами, їжею, допомогою в побуті й виконанні простих справ.
Усе це зміцнювало мою довіру до Бога в процесі зцілення, що тривало день за днем.
Під час свого горя я також відчула Божий мир і розраду. Він утішав мене й заспокоював Своїм Словом, нагадуючи, що скорбота — це нормальна людська реакція на втрату. Я також усвідомила, що горе може виникати не лише через смерть близьких. Втрата роботи, розрив стосунків або навіть улюбленої рутини (як це сталося з багатьма під час пандемії) — усе це може спричинити глибокий біль.
Довіряти Богові в складні часи — можливо. Навіть у часи, коли скорбота здається невіддільним супутником життя, я вирішила вірити, що Бог усе ще зі мною. Я вирішила вірити, що Його план для мого життя залишається добрим. Як сказав Давид у Псалмі 31:15: «Але я, Господи, надіюся на Тебе, і через те кажу я: «Ти — мій Бог».»
Зі сльозами на щоках я іноді лише пошепки промовляла: «Я довіряю Тобі, Боже…»
Ці прості слова підтримували мене. Вони були не тільки виявом довіри, але й свідченням того, що навіть у нерозумінні й болі я залишаюсь вірною Йому.
Нехай ця молитва буде підбадьоренням для кожного, хто зараз проходить через час скорботи.
Дорогий Господи, утіш усіх, хто зараз сумує. Допоможи їм довіряти Тобі протягом усього шляху скорботи й отримати той мир, який тільки Ти можеш дати. Нехай надія засяє в їхніх серцях, а душа, розум і тіло почнуть зцілюватися від ран, залишених втратою. Амінь.
Дейна Ловеледі,
CBN Deily Devotions