Свідчення «Суперкниги»: «Там, де церква, там і люди добріші!»

Тетяна Лященко – біженка з Бахмутського району, у минулому вихователь у дитячому садочку. Рік тому син вивіз її «в нікуди», щоб врятувати від війни, й так Тетяна Георгіївна дивом опинилася на Полтавщині у селі Шишаки. Її прийняла до себе подружня пара служителів церкви, і коли у їх зібранні відновив роботу Клуб «Суперкниги», Тетяна почала допомагати на творчих уроках – навчала дітей робити поробки та ляльки-мотанки. Сьогодні Тетяна Лященко – вірна помічниця керівниці Клубу Ольги Видрі, і вона свідчить, що «Суперкнига» допомогла їй увірувати у Господа та залишити у минулому травматичний досвід війни.

«Якщо правду сказати, то далі Бахмута і Донецька я ніде й не бувала. Війна для мене стала великим потрясінням. Ніхто не вірив, що війна буде, адже ніхто такого не чекає, – розповідає Тетяна Георгіївна. – Нам дали приказ сидіти по хатах, і ми нікуди не виходили, мало знали про те, що відбувалося у селі, бо наша вулиця трохи вище. Та коли син мене вивозив 14 травня, я злякалася від того, що побачила. Хати побиті, дерева повалені, електричні стовби лежать, дроти сплутані… Нашому селу сильно дісталося.

Мабуть, Сам Господь допоміг нам приїхати у Шишаки. Ми їхали просто «кудись», де по нам не стріляють. Звʼязалися телефоном, нас направили сюди. Добрі люди нас прийняли та дали житло, і моїх синів також прийняли. Згодом вони поїхали по своїх сімʼях, а я тут залишилася.

Потім мене запросили на служіння. Коли я почала ходити до церкви, то відчула, що це допомогло мені долати біль, який був у душі, і ось це розуміння, що ти вийшов з хати, і більше не повернешся, бо повертатися нема куди.

Цей біль у мене на серці як вужик. То скрутися і лежить тихесенько або жалить. 

Щоб це все пережить, потрібна була підтримка, і я цю підтримку отримала у церкві. Мене оточили такою турботою, наче вони мене завжди знали.

Так я і залишилася, почала Олі допомагати, вела гурток з дітьми. Ми вирізали з паперу, клеїли зайчиків, і так потихеньку я прийшла до їх команди, ну а зараз вже маю інші обовʼязки.

Я вже тут другий рік, мені ніхто ніколи ні в чому не дорікнув. Усі привітні, і думаю, це тому, що тут люди більше до церкви приучені, ніж там, ще я жила.

Думаю, коли люди ближчі до релігії, віри, то вони і добріші душею.

А ще діти дуже допомагають пережити все те, що в душі – коли вони бігають та стрибають навколо, то й забуваєш про все погане. Згадуєш про це тільки коли сам лишаєшся в хаті… Та те, що тебе прийняли і допомагають – це ще більш болить. Це як коли дитину пожаліють, а вона ще дужче плаче, так і ми – переселенці. Я вже тут і прижилася, зі мною дітки здороваються, але ж все одно додому хочеться…

Не знаю, скільки я ще буду тут, у Шишаках, та хотіла б залишитися надовше. Сучасні діти дуже відрізняються від тих, з якими я раніше працювала у садочку. Вони набагато розумніші, допитливіші.

Та й те, що у Клубі «Суперкниги» – я ніколи раніше такого не бачила! Це біблійні уроки, і діти з задоволенням мультики дивляться, роблять те, що ми їм задаємо – разом щось ріжемо, клеїмо – усім дуже подобається!

Тут, у Клубі «Суперкниги» дітям з малого віку прививається доброта і віра, і це відкладається у їх серцях. Так, усі вони різні, у кожного свій характер та настрій, але усім дітям тут сіється віра по крупиці кожен день.

Адже не можна прочитати дитині Біблію за один раз – з першої літери до останньої, та коли щодня вона ходить на такі зустрічі, то росточки віри розвиваються у дитячому серці…

Як моє життя зараз повʼязано з Суперкнигою? Біблія допомагає мені вижити. У тій ситуації, у якій я була, думаю, найперше треба, щоб поряд були добрі люди – бо люди бувають різними. Та що б я зараз не переживала, я думаю про те, що у неділю піду до церкви, і там будуть добрі люди…»

Завітайте на сайт ua.superbook.cbn.com, щоб дізнатися більше про «Суперкнигу»!

Завантажуйте мобільний додаток для дітей «Суперкнига», що оживить Біблію. 

А також обовʼязково підпишіться на YouTube канал «СУПЕРКНИГА українською»!

Бажаєте допомогти «Суперкнизі» розвиватися – підтримайте пожертвою!