Розчарування в Бозі
Чи дозволяємо ми собі розчаровуватися в Бозі? Чи допускаємо висловлювати зневіру в Ньому? Для багатьох з нас навіть думка про сумніви або невдоволення Богом віддає зарозумілістю або браком віри. «Бог завжди добрий, як ми сміємо висловлювати розчарування в Ньому?» – думаємо ми.
Проте біблійні автори регулярно висловлювали власні розчарування і незадоволення Богом. Чесність відображала глибину їхньої віри.
Пророк Єремія часто описує широку гаму емоцій щодо своїх стосунків з Богом. У двох випадках він знаходить відображення своїх емоцій, використовуючи образ води. У другому розділі він описує Бога як «джерело води живої» (2:13), маючи на увазі проточну воду джерела, що підживлює рослини та несе життя скрізь, де вона тече. Цей образ дуже близький Єремії, який жив в умовах сухого та посушливого клімату Близького Сходу. Пророк зазначає, що Бог подібний до джерела живої води, що приносить життєдайну воду землі та людям, які можуть страждати від літньої спеки.
Однак через кілька розділів книги Єремія описує Бога зовсім по-іншому: «Чому біль мій став вічний, а рана моя невигойна, що не хоче загоїтись? Чи справді Ти станеш мені як обманний потік, що води його висихають?» (Єремії 15:18).
Ландшафт Ізраїлю порізаний каньйонами, що на заході спускаються з пагорбів до узбережжя, а на сході до долини Йордану. Коли у цій місцевості випадають дощі, вода потрапляє у каньйони та зберігається там певний час, її достатньо для втамування спраги тварин та людей. Однак з настанням літньої спеки вода випаровується, перетворюючи струмки на сухі річища. Втомлений спраглий мандрівник може йти сюди у пошуках води, однак буде розчарований, коли виявить, що струмки пересохли.
Єремія використовує цей образ оманливого річища, щоб описати свої почуття до Бога. З одного боку, Єремія відчуває, що Бог є джерелом життя – нескінченним потоком свіжої життєдайної води. З іншого – він розчаровується в Бозі й описує Його як оманливе річище, що видається повноводним, але насправді не має води.
Неважливо, чи останній опис Єремії точно описує Бога. Важливо те, що Єремія висловлює своє розчарування у Ньому.
Чи дозволяємо ми собі таку ж чесність?
Чи маємо ми настільки глибокий погляд на віру, що допускаємо відвертість щодо своїх розчарувань і невдоволення Богом? Біблійні автори так і робили, й це була динамічна частина їхньої віри.
Бог часто отримує більшу честь, коли ми висловлюємо наші чесні розчарування, ніж нечесні похвали.
Біблія, безумовно, заохочує нас прославляти Бога у важкі часи, але вона також заохочує чесно висловлювати свої почуття – включно з розчаруваннями, сумнівами, зневірою, невдоволенням Богом. Висловлення цих емоцій однаковою мірою є голосом віри. У нашому особистому житті та у наших спільнотах віри ми маємо дозволити різні почуття – як відображення нашої багатогранної подорожі з Господом.
Молімося разом!
Отче, Ти гідний моєї хвали! А також Ти достатньо великий для моїх розчарувань. Будь для мене моїм Господом та надійним укриттям посеред усіх небезпек та сумнівів, що я зустріну сьогодні. Амінь.
Потребуєте молитви? Звʼяжіться з нами через сторінку духовної підтримки!
Вам також можуть сподобатись статті:
- Як залишатися непохитним у життєвих бурях
- З глибин
- Бог Духу та Істини