Порятунок від зла
«О, Господи, спаси мене від нечестивих і захисти від кривдників жорстоких, що тчуть підступні наміри й починають війни» (Псалми 140:2-3, UMT)
Часом, коли я читаю Біблію – особливо Старий Завіт, контекст цих текстів здається мені чужим. Й, чесно кажучи, іноді він вбачається дуже жорстоким. Я, звичайно, ніколи не була таким царем як Давид, оточений підступними та жадібними до влади людьми, які планували мою загибель. Коли він кричав про якусь дуже сильну відплату, мені здалося, що він трохи перегинає палицю. І я думала, що цей вірш ніколи не матиме застосування щодо мене – доки це не сталося!
Це був 2006 рік. Я відвідувала родину мого чоловіка в Лівані з трьома дітьми, яким на той час виповнилося 11, 9 і майже 4 роки. Попри десятиліття – точніше, століття політичних потрясінь, Ліван насправді дуже красива країна. Ми насолоджувалися чудовою відпусткою, протягом якої у нас було багато пляжів, гір, печер і райдужних водоспадів.
Тоді почалася війна між екстремістським мусульманським угрупованням «Хезболла» та сусіднім Ізраїлем. Один з великих таборів «Хезболли» знаходився всього за кілька миль від будинку моїх родичів. Коли падали бомби, ми бачили, як здіймався дим, й відчували, як здригався будинок. Однак, здавалося, що ліванці вважали це абсолютно нормальним явищем. Хоча все зупинилося, люди залишалися вдома, пили каву і грали в карти, а діти продовжували свої звичайні літні забави. Їхнє маленьке християнське село було нейтральним у цій боротьбі, й вони були впевнені, що їх не обстрілюють навмисно.
Але зі мною явно було не все гаразд. Навіть мій чоловік, який на той час був американцем вже близько 15 років, не був у порядку. Ми думали, як захистити наших дітей і повернутися додому – до танцювальних таборів і парків розваг, які ми регулярно відвідували.
Однак, тієї ночі ми дізналися, що аеропорт розбомблений, й ми точно не зможемо вилетіти найближчим часом. Потім, їдучи додому від родичів, ми з сином сиділи на передньому сидінні та спостерігали, як з табору «Хезболли» в небо злітають ракети та падають небезпечно близько до нашого маленького села.
Це був справжній кошмар. Ми зібрали наших дітей в одній з найбільш безпечних кімнат і почали молитися та співати пісні прославлення. Моя 11-річна донька дістала Біблію і почала читати нам псалми. Вона прочитала 140-й псалом. «Я був оточений злими підступними екстремістами, які розпалювали війну». Це місце з Писання звучало неймовірно правдиво і дуже обнадійливо в той момент.
У 7, 8 віршах псалма сказано: «Господи, мій Боже, Ти, Господи, благання вислухай мої! Мій Господи, Володарю, могутній Рятівник, прикрий мене у дні війни!»
І вперше в житті моє дуже співчутливе серце не здригнулося від частини 10, 11 віршів, де говориться: «Нехай те зло, що вороги замислили, на них же і впаде. Нехай посиплеться на них розпечене вугілля! Пожбур їх у вогонь, в пекельну яму, з якої вороття нема».
У цій історії сталося набагато більше, ніж я можу зараз детально розповісти. Вона одна могла б заповнити цілу книгу. Моя 4-річна донька поділилася видіннями від Господа, яке дало нам ідеальний напрямок, потрібний нам у той момент. Бог захищав нас, коли ми подорожували через гарячу зону. І коли прибули кораблі з біженцями, ми опинилися в потрібному місці.
Та досі коли я бачу це місце Писання, воно нагадує мені про все, що ми пережили. Але, мабуть, найважливіше, воно нагадує мені, що 99% свого життя я проводжу у безпечній маленькій мильній бульбашці в Америці, де я живу. І коли Писання не має для мене сенсу, це може бути просто тому, що мій життєвий досвід дуже обмежений.
Наш людський розум настільки обмежений, а Бог такий безмежний!
Чи є в вашій Біблії місця, що не мають сенсу для вас? Я заохочую вас віддати їх у Божі руки та довіритися Йому сьогодні.
Діна Слейман
CBN Daily Devotional
P.S. Будь ласка, звʼяжіться з нами, якщо потребуєте духовної поради або молитовної підтримки.