Надія є навіть для безнадійних
У прифронтовому селі Дачне 40-річна мати-одиначка Анна Дороніна виховує двох синів. У обох — спінальна м'язова атрофія (СМА). Це рідкісне генетичне захворювання, що вражає рухові нейрони і призводить до прогресуючої слабкості та порушення м'язових функцій. Хвороба може проявитися в будь-якому віці, та її розвиток складно передбачити.
Поруч з селом триває війна, й усім жителям доводиться нелегко. Але ще складніше самотній жінці з двома дітьми з інвалідністю. Щодня вона йде до лісу, щоб зібрати мішок гілок. Сушить їх і топить піч. Щоб випрати брудний одяг, наливає зігріту на печі воду у велику ємність, руками тре й викручує білизну.
«Раніше Максим міг ходити. Зараз — ні», — ділиться Анна наболілим.
Старший син відучився у школі тільки перший клас, й вже тоді ходив «на пальцях». А потім ноги відмовили повністю. Йому поступово ставало все складніше самостійно пересуватися, дихати, ковтати... Веселий та активний Максим сьогодні повністю прикутий до ліжка. Він все добре розуміє, чує, бачить, проте м'язи продовжують слабшати. 15-річний хлопчик сьогодні може тільки згадувати, що таке високо тримати голову, їсти ложкою та пити з чашки.
Меншенький Вовочка — другокласник. М'язи його ніг перебувають у постійному треморі, й у його ході вже видно прояв хвороби.
«Держава ніяк не підтримує людей з такою рідкісною формою захворювання, ми робимо посильні масажі, але вони не всім підходять, — розповідає Анна про своє буденне. — Є ліки, що злегка допомагають уповільнити процес м'язової атрофії, проте вони коштують 50 доларів. Наш сімейний дохід — це 88 доларів на місяць, й цього не вистачить навіть на один препарат для синів — не те, що на їжу, опалення та мінімальні витрати. Щоб регулярно лікувати дітей цим препаратом, потрібні мільйони у довгостроковій перспективі, у прямому сенсі... Ми й так зараз не живемо, а виживаємо. Доводиться «стояти у черзі за життям» і сподіватися на Бога, що Він продовжить його моїм дітям...»
Середня тривалість життя дітей з спінальною м'язової атрофією — 12 років. Скільки Бог відміряв цим дітям, відомо тільки Йому. Ми намагалися підтримати їх — привезли продукти, подарунки, і бачили у відповідь непідробну дитячу радість.
Здається, що Анна, Максим і маленький Вова живуть без надії. Це ситуація, у якій відшукати слова підбадьорення майже неможливо. Проте Блага Звістка Євангелія про спасіння та надію, що ми маємо в Ісусі, допомагає проходити будь-які життєві негаразди. Ми говорили про це з Анною, й нам вдалося донести послання надії цій жінці — яка безперервно самотньо справляється з усіма побутовими потребами сім'ї, хворобою, страхами, безгрошів'ям...
Будь ласка, підтримуйте проєкт «Допомога сходу України»! Нехай наша команда й далі зможе допомагати Анні, а також іншим таким само, як вона — покинутим та самотнім, зломленим важкими хворобами, людям, які знаходяться під гнітом важких обставин.
Історія повністю на HELPUA.ORG