Вшанування Пета Робертсона (1930-2023) Свідок Величезної Мрії, що змінить світ
Пет Робертсон – видатний телепроповідник, засновник християнської телерадіомовної мережі (CBN), педагог, гуманітарій, однократний кандидат у президенти США. Пет Робертсон помер у своєму домі у Вірджинія-Біч рано вранці у четвер 8 червня 2023 року. Йому було 93.
Він здобув популярність тим, як молився та коментував суспільні та політичні події в ефірі «Клуб 700» (The 700 Club) – центральної програми свого медіа служіння. Але відомим Робертсон став завдяки тому, що він називав «баченням від Бога» – створенням християнської мережі телемовлення, яку він заснував у 1960. Також він створив християнський університет, правозахисну групу та міжнародну неурядову організацію, що спеціалізується на допомозі людям після катастроф.
За світогляд та непохитну віру у непогрішність Біблії, а також за новаторський підхід до бізнесу та унікальну роль у телеефірі його деякі вважали неортодоксальним, а інші — людиною, яка випереджала свій час. Сьогодні його вплив і спадщина перемежовуються між інтересами та галузями, що завдяки йому стали доступними незліченним християнським лідерам і мирянам.
Пет Робертсон: 22 березня 1930 – 8 червня 2023
Меріон Гордон Робертсон народився 22 березня 1930 року в Лексінгтоні, штат Вірджинія. «Пет» – це прізвисько, що він отримав від старшого брата. Але він користувався саме ним, а не імʼям, даним при народженні – це було лише першою з багатьох умовностей, яким він кине виклик за життя.
Робертсон – син сенатора США, здобув юридичну освіту в Єльському університеті та сподівався стати успішним бізнесменом. У своїй автобіографії 1972 року «Shout It From the Housetops» він розповів про свою мрію жити життям світської людини Нью-Йорка. Але його шлях змінився в 1950-х роках, коли Пет пережив «народження згори» та став християнином.
«Глибоко в серці я чув, як (Бог) говорив зі мною про телевізійне служіння: “Іди і володій цією станцією. Вона твоя!”» – це рядки з автобіографії Робертсона «Shout It From the Housetops».
Робертсон відмовився від давньої мрії та прийняв те, що вважав Божим планом: розпочав служіння у сфері християнського телебачення. Але його старт як релігійного мовника супроводжувався труднощами, адже він починав з невеликого капіталу та напівзруйнованої телевізійної станції, що була виставлена на продаж у Портсмуті, штат Вірджинія.
«У нього не було грошей, про які можна було б говорити, проте він вирішив, що Господь хоче, щоб він був власником цієї станції, — згадує Грег Лорі, пастор християнського братства Harvest у Ріверсайді, Каліфорнія. – Коли все було сказано і зроблено, Пет отримав цю станцію безоплатно. То ж, це означає, що він не лише мав віру, але й був чудовим перемовником».
У 1960 році, після переїзду дружини та дітей до Вірджинії, він створив те, що згодом стане The Christian Broadcasting Network (CBN). Тоді усе, що у нього було – близько 70 доларів на рахунку на своє імʼя та банківський рахунок компанії з мізерним початковим внеском у три долари. Але ці скромні починання, засновані на баченні та насінні віри, зрештою переросли у глобальне служіння ЗМІ, що за короткий час охопить сотні мільйонів людей на шести з семи континентів Землі.
У 1966 році Робертсон почав вести щоденне ток-шоу «Клуб 700» (The 700 Club). Сьогодні це одна з найбільш довготривалих програм в історії телебачення, адже нові випуски ток-шоу досі за розкладом зʼявляються в ефірі.
На знімальному майданчику «Клуб 700» відбулось те, що змінило усе християнське телебачення. Варто зазначити, що для тодішніх американців релігія мала передбачувану присутність на телебаченні – виходили щотижневі ранкові шоу та релігійні програми, але до появи «Клуб 700» жодна з них не висвітлювала новини.
Проте досягнення Пета виходили далеко за межі суто релігійного медіа. Той самий Робертсон, який колись називав себе «журналістом у душі», до 1970-х років взяв інтерв’ю у таких військових та політичних лідерів як нині покійний прем’єр-міністр Ізраїлю Іцхак Рабін та Джиммі Картер, який тоді був губернатором Джорджії, а згодом за підтримки євангельських християн очолив Білий Дім.
За чотири роки Робертсон опинився серед керівної верхівки консерваторів, що допомогла просунути Рональда Рейгана в Білий дім у 1980 році. А у 1988 році Робертсон сам балотувався в президенти США, приголомшивши політичний світ своїм другим місцем в Айові.
«Він (Пет) розбив вітраж. Віруючих сприйняли серйозно за межами церковних будівель та навіть в Білому домі» (єпископ Т.Д. Джейкс, пастор церкви Potter’s House в Далласі)
Хоча у 1988 році Пет програв кандидату від Республіканської партії Джорджу Бушу-старшому, однак висування Робертсона змінило обличчя американської політики.
«Коли ви думаєте про Пета Робертсона, я вважаю, що один із головних уроків, який ви засвоюєте, полягає в тому, що якщо у вас є мрія, то йдіть до неї. Навіть якщо ви не досягнете її», — продовжив єпископ Джейкс.
Пет Робертсон розширив свій політичний вплив, залучивши до виборчого процесу тисячі євангелістів через заснування «Християнської коаліції». Він також створив «Американський центр права та справедливості» з мандатом захищати релігійні свободи.
«Пет завжди мав таке бачення — йти туди, куди не прямує багато людей. Коли ти це робиш, часом тебе критикують, — каже пастор Лорі. – Він був ризикованим у найкращому розумінні цього слова. Провидцем. Мрійником. Але тим, чиїм посланням було Євангеліє».
Після невдачі у виборах Робертсон повернувся до CBN та вивів компанію на світовий рівень. За допомогою супутникових технологій він розширив трансляцію християнських програм на понад 150 країн, що вели мовлення більш ніж 100 мовами.
Протягом усієї його професійної діяльності його коментарі на соціальні та політичні теми постійно викликали як похвалу, так і критику.
«Мене завжди вражала його сміливість, — каже Франклін Грем, син покійного преподобного Біллі Грема. – Він робив це красиво. Він не був образливим, але говорив правду. І це ображало людей – коли хтось говорить правду. Але це нормально».
У 1970-х роках Робертсон запросив співведучим «Клубу 700» Бена Кінчлоу (Ben Kinchlow) – священника Африканської методистської єпископальної церкви (Кінчлоу помер у 2019 році). Це призначення також було сміливим кроком, адже, як часто визнавав Кінчлоу, він став ведучим телешоу у той час, коли «ви не бачите багато афроамериканців по телевізору».
Робертсон також відкинув упередження щодо наймання іншого співробітника – радіоведучого Скотта Росса, чий міжрасовий шлюб із колишньою співачкою Ронет Недрою Таллі викликав критику з деяких куточків півдня 1960-х років.
«Я не вважав себе піонером. Я просто знав, що якими б не були тодішні упередження, ми не збираємося підкорятися жодному з них... Вважаю, що Біблія вказує, що незалежно від того чи ми багаті, чи бідні, чоловік чи жінка, афроамериканець чи білий – усі ми одне у Христі Ісусі» – уривок із книги Робертсона «Я ходив із живим Богом».
Хоча його коментарі не оминали новинних заголовків, однак про гуманітарну діяльність Пета Робертсона новини повідомляли не так часто.
У 1978 році він заснував християнську гуманітарну групу Operation Blessing, що спеціалізується на гуманітарній та медичній допомозі постраждалим від стихійних лих та голодуючим. Це служіння доставило сотні мільйонів фунтів продовольства та допомогло мільйонам бідних і нужденних людей у всіх куточках планети.
«Сире християнське співчуття» — так нині покійний (січень 2023 р.) Джек Хейфорд описав вплив цього служіння. Також Хейфорд додає: «Воно було досить малопомітним. Проте глобально справило потужний вплив».
Дізнатися більше про служіння Operation Blessing
ob.org
facebook.com/operationblessing
Робертсон завжди підтримував міцні стосунки з колегами-євангеліками. Коли відбулось падіння Берлінського муру, він приєднався до свого друга та відомого євангеліста Біллі Грема та у 1989 році розпочав служіння в кількох колишніх комуністичних країнах.
CBN за вказівкою Робертсона підтримала тисячі церков у Центральній та Східній Європі, в тому числі в Україні та Росії. Він також досяг успіху в Азії, заключивши угоди про телерадіомовлення та гуманітарну допомогу в Китаї.
Основним переконанням його професійної діяльності була щедрість. Вона також часто виявлялася у підтримці інших служінь – включно з Samaritan’s Purse, що була започаткована Франкліном Гремом, старшим сином Біла Грема.
«Пет Робертсон інвестував в людей та служіння. Багато хто цього не робить, — прокоментував Франклін Грем, генеральний директор Samaritan's Purse та Євангелізаційної асоціації Біллі Грема. – Пет інвестував в інших людей. Він інвестував у моє життя».
Діяльність Робертсона поширювалася на Близький Схід, де він керував телевізійною мережею, що охоплювала арабомовну аудиторію. Він сміливо стояв на боці Ізраїлю – навіть під час війни.
Він був Людиною Відродження: автором бестселерів New York Times, у яких ділився духовними порадами, писав про фінанси та навіть художню літературу. Він також багато інвестував в освіту.
«Однією з речей, що я цінував у Петі Робертсоні, було те, що Пет завжди тримав на меті світогляд, що пронизував усе життя. Я думаю, саме тому Бог спонукав його заснувати Ріджентський Університет», — сказав учитель Біблії та давній друг Кей Артур.
Християнський коледж «Ріджентський Університет» був заснований у 1977 році у Вірджинія-Біч, штат Вірджинія. Робертсон обійняв посаду ректора. Девіз коледжу відображав його мету – сформувати «християнське лідерство, щоб змінити світ».
У пізні роки життя Пет Робертсон зазнав кількох невдач зі здоров’ям, у тому числі нещасний випадок під час їзди верхи в 2017 році та інсульт у 2018. Робертсон продемонстрував неабияку стійкість, повернувшись на знімальний майданчик «Клубу 700» через десять днів після емболічного інсульту 12 лютого 2018 року.
«Я схожий на стару машину. Вони просто продовжують вставляти запчастини», — пожартував він під час телеефіру, описуючи свій кардіостимулятор.
У жовтні 2021 (у віці 91 року) Робертсон оголосив, що йде з посади щоденного ведучого «Клуб 700» – дата збіглася з 60-річчям служіння. Однак навіть після виходу на пенсію він часто виступав, щомісяця зʼявляючись в телеефірі, щоб дати відповіді на низку запитань глядачів.
«Що справді робить його гігантом, так це те, що він ніколи не показував на себе, а завжди скеровував на хрест (Ісуса)», — сказав Джейкс.
У квітні 2022 року пішла до Господа Деде – дружина Робертсона, з якою вони прожили у шлюбі майже 70 років. Вона була коханням його життя, та попри цю втрату і погіршення здоров’я, його віра, слухняність і любов до Бога не похитнулися.
Пам'ять про нього залишилися у його чотирьох дітях: Тім, Елізабет, Гордон і Енн. У 14 онуках та 24 правнуках. А ще – у тисячах міжнародних служінь CBN.